Після смерті Т. Шевченка літературний процес в Україні очолив Пантелеймон Куліш. Про своє перебування у тіні за часів Кобзаря-Куліш написав у поезії "До братів на Україну":
.
Ой, мовчав я, браття,
Словом не озвався,
Поки батько український
Піснею впивався.
Хоч мовчав устами,
Співав я душею,
Та боявся з ним різнити
Кобзою своєю...
Коли ж замовкло Шевченкове слово, його послідовник відкинув усілякі сумніви:
Чи мені по тобі
Сумом сумувати,
Чи твою роботу
Взяти докінчати?
У Куліша був гідний попередник. Його слово пробуджувало суспільство від сну і закликало до боротьби. Тож і Куліш відчув у собі і хист і силу. Про це свідчить заспів до першої збірки поетичних творів:
Ой ударю ж зразу у струни живії:
Прокиньтесь, вставайте, старії й малії!
Віщуванням новим серце моє б'ється, —
Через край із серця рідне слово ллється...
Пантелеймон Куліш з гідністю посів своє місце серед видатних українських письменників. У товаристві його називали "гарячий" Куліш, і мав він небуденний літературний талант і різнорідну письменницьку діяльність. Він мав козацьке коріння, народився у заможній родині, мати багато розповідала про українську старовину і гарно співала. Малий Пантелеймон ріс розумним і допитливим хлопчиком. Не закінчивши гімназію через сімейні обставини, юнак зміг заповнити всі прогалини в знаннях і підготуватися до вступу до Київського університету. Тут вперше виніс на суд читача збірку своїх пісень, які колись слухав з уст матері. Згодом вчителював у Луцьку і Києві, познайомився з видатними людьми того часу, став членом Кирило-Мефодіївського братства. Потім — арешт, заслання. Коли Куліш видав своїм новим правописом гарний етнографічний збірник "Записки о южной Руси", Шевченко назвав його "брильянтом". Тоді і був надрукований роман Куліша "Чорна рада".
- Реферати про життя та творчість Пантелеймона Куліша
- Що вам відомо про поетичний доробок П. Куліша? (та інші запитання)
1843 року Куліш написав поему "Україна", у якій він спробував скласти епос про козацьких героїв і козацьку старовину від Володимира Великого до гетьмана Богдана Хмельницького. За задумом Куліша, це мало бути щось подібне до Гомерової "Іліади". Тут і народні думи, і власні віршування. Однак саме його "Чорна рада" стала однією з найкращих історичних повістей.
Після смерті царя Миколи І колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства повертаються із заслання і зустрічаються у Петербурзі. Згуртувалися вони навколо літературно-наукового часопису "Основа". На жаль, Шевченко помер ще на початку існування "Основи", але його полум'яне слово єднало різні покоління творчої еліти. Відтоді Пантелеймон Куліш продовжив справу видатного співвітчизника і не тільки наслідував його, а й усіляко підтримував його значущість серед сучасників, увічнював ім'я Кобзаря для наступних поколінь.