Сомко і Шрам як ідеальні романтичні образи козацької старшини (за романом "Чорна рада")

У романі П. Куліша "Чорна рада" розповідається про події 1663 року, відомі в історії України як часи Руїни. Багато гетьманів з'явилося після смерті Б. Хмельницького, кожний з яких прагнув запанувати на всій Україні по обидва боки Дніпра. І дуже важко було народові розібратися, хто з цих кандидатів дбає про свої вигоди, а хто турбується про долю України. На думку П. Куліша, народ помилився на Чорній раді, коли обрав собі гетьманом І. Брюховецького. Історія України могла б рухатися зовсім в іншому напрямку, якби Сомко переміг на тих виборах.

Сомко уявляється авторові повісті ідеальним гетьманом. Божий чоловік говорить про нього: "... він і розумом, і славою узяв над усіма...". Посилаючись на літописи, оповідач описує Сомка як козака, що виділявся з-поміж інших і своєю вродою, і поважністю: "І вже чи не ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи". Брюховецький явно поступається Сомкові у цьому, але козакам саме те й не подобалося, що гетьман сильно відрізняється від них і поставою, і одягом, і мовою. Крім того, Сомко був справді гордою людиною, що завжди говорить у вічі те, що думає: так він обізвав Брюховецького, на той час ще чуру Іванця, свинею, за що той і вз'ївся на нього. Це не подобається козакам, але Сомко мав єдину в житті ціль — об'єднати Україну під єдиною гетьманською булавою: "Ось нехай лиш Господь нам допоможе зложити докупи два береш Дніпрові, тоді ми позаводимо усюди правнії суди, школи, академії, друкарні, піднімемо Вкраїну вгору і возвеселим душі тих великих київських Ярославів і Мономахів". Ось яку благородну мету плекав Сомко! Автор романтизує свого героя, показуючи, що його душею володіє єдина пристрасть — Україна. Крім неї, він нічого не бачить. За цю його пристрасть ображається на гетьмана наречена Леся: вона своїм дівочим серцем швидко зрозуміла, що "тілько в його і думки, що про гетьманські порядки". Поряд із долею України нічого не важить і життя, вважає Сомко. "Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна!" — вигукнув він своїм товаришам, коли вони хотіли його боронити від людей Брюховецького.

Такими ж палкими патріотами є вірні товариші Сомка, такі, як Шрам. Полковник і панотець в одному лиці, він не може сидіти у своєму полковому місці спокійно, коли бачить, як роздирають надвоє Україну. "Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа,-й рани. Обновиться яко орля юность моя", — говорить він про себе. Та й інші персонажі характеризують його як "божевільного", "навіженош", бо не може Шрам всидіти на одному місці, хоч має і маєток, і поважні літа. Доля України турбує його більше, ніж особисте горе. Не плакав він тоді, коли принесли йому сина, сім раз наскрізь пробитого кулями, а заплакати він може, думаючи про рідну землю та про беззаконня, що панує на ній.

Сомко загинув від рук Брюховецького. Шрам теж трагічно загинув. Як говорить розповідач, вони "полягли од беззаконного меча шановними головами". Але не полягла їх слава.

Отже, хоч не вдалося цим козакам за життя довести свою справу до кінця, але у таких людей завжди знайдуться послідовники, бо вони своєю пристрасною любов'ю, своїм саможертовним життям подавали приклади усім наступним поколінням.