Правда куркульська та правда бідняцька у п'єсі М. Куліша "Прощай, село"

Шкільний твір

I. Вплив більшовицьких ідей на М. Куліша. (У величезній погано керованій імперії, що підірвала свої сиди в кривавій міжнаціональній битві за місце під сонцем, прекрасне живильне середовище знайшли більшовицькі ідеї. Змученим довголітньою війною, пригніченим і деморалізованим, усім так хотілося говорити про рівність, братерство, мир, землю, так хотілося вірити в те, що "є така партія", яка зможе все це дати народам. Представник найбідніших верств українського селянства, Микола Куліш не може не відчути симпатії до більшовиків. 1919 року він вступає до комуністичної партії і починає активно проводити в життя її політику.)

II. П'єси драматурга на сільську тематику. (Усього в творчому доробку Куліша — десять закінчених і кілька незакінчених драматичних творів. Із десяти п'єс три написано ним на сільську тематику. Це "97", "Комуна в степах" і "Прощай, село". Вони складають своєрідну трилогію про українське село 20—30-х років.)

III. "Прощай, село" — остання п'єса з трилогії про українське село. (У п'єсі знову показано традиційне протистояння між бідняком і хазяїном, тими, хто підтримує "партійну лінію" і хто опирається їй.)

1. Наполягання критиків змінити назву п'єси. (У 1934 році від Куліша вимагали змінити назву п'єси. Як пише дослідниця Т. Свербилова, "у словах "Прощай, село" цілком закономірно вбачали символ знищення органічної ланки нашого буття під час колективізації, хоча автор мав на думці зовсім інше". Але чи й справді М. Куліш "мав на думці" щось інше і в назві п'єси не було символічного підтексту? Безумовно, п'єсу "Прощай, село" створював уже інший Куліш. Позаду були болючі роздуми над національним і соціальним питаннями, заборони кращих його п'єс, розгром ВАПЛІТЕ.)

Дивіться також

2. Написання п'єси. Реальні події історії. (Драма "Прощай, село" була написана впродовж 1932—1933 років, а надрукована в журналі "Радянська література" за 1933 рік. Уже з кінця весни 1932 року Україну вразив голод. У своїх спогадах Б. Пастернак писав: "...Це були нелюдські, неймовірні злидні, такий жах, що вони починали здаватися майже несправжніми, це не вміщалося в межі свідомості. Я почувався хворим..." М. Куліш також перебував в епіцентрі кривавої драми з багатьма мільйонами учасників драми, що розгорталася перед його очима. Важко повірити, що на межі страхітливих тридцятих років цей чесний митець славив у своєму творі політику партії, яка прирікала народ на загибель.)

3. Звичайний набір ідеологічних образів-штампів. (П'єса "Прощай, село" справляє трохи дивне враження, хоча головні герої п'єси знову виразники різних соціальних і політичних таборів: жадібні до грошей колишні куркулі, представники тих, хто агітує за колгоспи-комуни. З'являється й дещо нове: син Ільченка Дмитрик розповідає сільським активістам про заховані батьком гроші в надії на те, що за це його приймуть до комсомолу. Такий собі український Павлик Морозов.)

4. Партизан Пархімча "колективізує" село. (Не можна не вловити іронії, з якою М. Куліш показує намагання "колективізувати" селян колишнім партизаном Пархімчем. На завершення вдало проведеної "операції" він влаштовує грандіозну пиятику: "Пий, село! гуляй, село!.. Пропивай село!". Ось так відбувалася "колективізація" в українських селах далекого 1933 року.)

5. Трагічний фінал п'єси. (Кінець п'єси сприймається як глибоко трагічний. За межі України виселяють кількох жителів села, десь попереду лунає голос Пархімчі, чия команда стає символічним девізом селянського життя на довгі десятиліття: "Прямо на колгосп, равнєніє налєво — руша-ай!")

IV. Прозріння М. Куліша-драматурга. (Він розуміє, що нове життя зруйнувало чудові старовинні обряди та традиції, не давши нічого натомість: діти відмовляються від батьків, найбільш передові активісти влаштовують біля вогнища танці, де згорають святині предків — ікони.)

загрузка...