Засоби творення комічного у п'єсі М. Куліша "Мина Мазайло"

Сам сюжет п'єси М. Куліша "Мина Мазайло" має анекдотичний характер. Головний персонаж комедії, службовець тресту "Донвугілля", соромиться свого "малоросійського" походження. Причину власних життєвих невдач він вбачає у власному прізвищі: "Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!" Мина вирішує змінити грубе прізвище на милозвучніше. Він із донькою та дружиною "приміряє" кілька варіантів можливих благородних прізвищ: Тюльпанов, Розов, Алмазов. Врешті зупиняються на Мазєнін, бо воно схоже на Єсенін.

Ще працюючи над своїм "Миною", Куліш якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ. Між іншими там було прізвище Гімненко, змінене на Алмазов. Це його так розсмішило, що він вирішив вставити цей випадок у п'єсу.

Змальовуючи дійових осіб у сатиричному плані, автор надає "слово" кожному персонажу, й воно влучно характеризує його:

Мина Мазайло: "Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло!"

Дружина Мини Мазайла Килина Трохимівна: "Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?"

Баранова-Козино, вчителька "правильних проізношеній": "Квартира Зама... Майза... Ах, Боже мій, чудне таке прізвище... Скажіть — змінили вам прізвище? Папа ваш так турбувався... Воно справді якесь чудне. Либонь, малоросійське?"

Тьотя Мотя з Курська: "Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте... Так он вони хто, ваші українці! Тепер я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?"

Дядько Тарас із Києва: "Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї... Тільки й слави, що на вокзалі "Харків" написано, а спитаєш по-нашому, всяке на тебе очі дере... Всяке то тобі штокає, какає — приступу немає..."

Дотепно і в'їдливо описав автор одну з найколоритніших фігур комедії — Мотрону Розторгуєву. Тьотю Мотю Мазайли викликали з Курська телеграмою "страшного змісту": "Мрія воскресла. Мина змінює прізвище. Мокій збожеволів з укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно". Мотрона одразу кидає свій базар і прибуває в Харків. Викликають гомеричний сміх сентеції тьоті Моті: "Це ви серйозно, чи по-вкраїнському?", "Да єтого не может бить, потому, что єтого не может бить нікада". Ніхто в комедії, навіть Мокій, не сприймається серйозно, він, як і інші персонажі, часто смішний, бо захоплений формою, а не змістом проблеми. Комічним і жалюгідним постає Мина Мазайло, коли у найщасливіший момент свого життя (збулася його заповітна мрія) довідується, що його звільнено з посади "за систематичний і зловмисний опір українізації".