М. М. Коцюбинський — великий майстер зображення картин природи. Він передає не лише стан та настрій героїв, а й плин часу. Особливо відчутним це є у творі "Ранок у лісі". Спочатку автор змальовує навколишній світ, а потім наче розгортає перед читачем цілу картину. Змінюється небо "... воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом...", ось зашепотіли листочки, забігала комашня, вже чути щебетання пташок. Я дуже виразно уявляю собі зайця під кущем, що прислуховується до всього... А ось виходить на галявину сарна. Симфонія звуків огортає мене, я неначе опиняюсь у золотому повітрі в цьому лісі. Я відчуваю легкий подих вітерця, шепотіння трави та прислуховуюсь до інших лісових звуків. Все таке тепле, літнє...
Але зовсім в інших барвах змальовано природу у творі "Ялинка". Тут вже переважають холодні відтінки. Це не лише зображення прекрасного краєвиду, а й передача внутрішнього стану героїв. У лісі, коли Василькові стало страшно, уявлялось хлопцю, "... що то мерці, закутані білим покривалом, простягають до нього свої руки." А яка жалісна картина прощання Василька із ялинкою ".. воно махало гілочками, наче раділо гостям..."
Отакі різні за виявом почуттів два твори. Але спільне в них — майстерність письменника, який зробив картини природи невід'ємною частиною своїх творів.