Побачити природу, яка оточує нас, замало. Тільки проймаючись красою певного пейзажу, можна відчути справжній світ природи, який обов'язково впливає на кожного з нас.
Коли читаєш оповідання Михайла Коцюбинського, не можеш не звернути окремої уваги на картини природи.
В оповіданні "Ялинка" зображення природи підкреслює настрій героїв, налаштовує читача на певну ситуацію: "Чорні гай, дерева стояли в садку, настовбурчившись замерзлими гілочками, і, наче мертві, не ворушилися од вітру. Під деревами, на білому, як цукор, снігу, сіткою лягла тінь". Коли Василько заблукав, ліс постає перед ним як величезне страховисько: "Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер, ішов сніг..."
Не можна не замилуватись зображенням лісового ранку з казки "Хо". Автор змальовує ліс, як живу істоту, яка протягом доби змінює свій вигляд та настрій: "Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Тихо навкруги, мертво... Ліс ще дрімає..." Кожне явище природи передає окремий настрій. Якщо ліс ще дрімає, то небо запрошує нас прокинутись і підбадьоритись: "...а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв..."
М. Коцюбинський зміг не тільки майстерно зобразити пейзажі, а примусив читача замислитись над тим, наскільки прекрасним, чудовим є світ природи.