Розкриття внутрішнього світу маленької людини в оповіданні "Маленький грішник" Михайла Коцюбинського
Серед творів Коцюбинського своєрідне місце посідає оповідання "Маленький грішник" (1893). У ньому змальовано життя знедолених дітей міста. В оповіданні яскраво виявилась одна з особливостей стилю письменника: вміння знаходити життєво правдиві, промовисті деталі для психологічної характеристики героя.
Головний герой твору Дмитрик — життєрадісний, допитливий,
з добрим серцем, чистою душею хлопчик. Живе він разом зі своєю матір'ю в душній низькій хаті, що по самі вікна влізла в землю. Ярина терпить зі своїм сином злидні. Вона — "слаба, не слаба — увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб". Про нужденне життя цієї трудівниці свідчить і одяг її сина: "На Дмитрикові була стара материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини, довгі рукава теліпались нижче рук, заважали йому. Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком".
Мати ходила на поденщину, а Дмитрика залишала в непривітній хатинці та наказувала не виходити на двір. Але він не міг всидіти, його вабило на сонячну вулицю, до дітвори. Серце його постійно бентежать суперечливі почуття. Хлопчик не хотів іти всупереч волі матері. "Це тепло, ця немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь, на волю..." Дмитрик часто залишав похмурі стіни кімнати, зникав на вулиці. А там він почав робити все, чого його навчив безпритульний Гаврилко: жебрачив, крав, палив цигарки. Маленький Дмитрик відчував, що погано чинить, але хибні обставини життя були сильнішими за волю дитини.
Для розкриття характеру, настрою свого героя письменник вдало використовує пейзаж. На початку оповідання картина чудового зимового ранку є контрастом до тих тяжких умов, у яких живе хлопчик з матір'ю. Дмитрикові було сумно, жаль хворої матері, але як тільки він опинявся гарної весняної днини надворі, настрій його, попередні думки змінювались. Хлопчик ставав веселим, життєрадісним, бо: "Сонячко гріло... небо синіло в високості чисте, безхмарне, струмочки жебоніли щось межи собою, по снігу плигали жовтобрюшки та снігурі".
Дмитрик — натура тонка, вразлива. Смерть матері глибоко схвилюва ла його. І хоч жахливі умови життя травмували душу хлопчика, проте ми віримо, що він не піде далі шляхом Гаврилка, бо починає усвідомлювати всю згубність цього шляху; з нього виросте чесна, працьовита людина.