І. Безмежний дивосвіт лірики поетеси. (Поезії Л. Костенко про кохання цінні і як художньо довершене диво словесного мистецтва, і як твори, наділені здатністю ошляхетнювати людські почуття. І вже ніколи не стихне пісня любові для тих, у чиїй душі проросли рядки: "Я дуже тяжко вами відболіла", "Я думаю про тебе весь мій час...", "Моєму серцю "снишся ти, як морю сняться урагани". Тексти інтимної лірики Л. Костенко оповиті серпанком таємничості, недомовленості, магії та загадковості.)
1. Кохання — це найбільший самовияв людини. (Кохання — це найкращий плід людської душі і серця. Якщо людина здатна кохати до самозабуття, до самозречення, — значить, Господь благословив її, дав можливість пережити найщасливіші години, дні в житті. Людина, яка кохає, не здатна чинити зло:
...ця тривога, ця ніжність, незатьмарений рай без вагання, заворожене щастя, — чи буває таке навік?)
2. Ліричні шедеври про кохання. (У поезії "Розкажу тобі думку таємну..." Ліна Костенко простежує народження в свідомості ліричної героїні "думки таємної" кохання. Це почуття для дівчини — вічне, воно має священний характер і залишиться в серці "на сьогодні, на завтра, навік". Душа ліричних героїнь поезій Ліни Костенко відкрита коханню, щастю. Так, у вірші "Моя любове! Я перед тобою..." серце і душа героїні розкриваються назустріч коханню, "блаженним снам".)
II. Інтимна лірика поетеси — це роздуми над сенсом життя. (Інтимна лірика Л. Костенко — це монологи й діалоги, враження від баченого і пережитого, що відкривають читачу щире серце поетеси, її прекрасну душу. Твори поетеси запам'ятовуються назавжди, тільки людина з великою душею здатна так писати.)
1. Досконалі засоби поетичної техніки. (Лірика Л. Костенко злободенна й вражає енергетикою. І це закономірно, бо ж утілення емоційних станів у слово відбувається на справжньому мистецькому рівні. Кохання у поезіях Л. Костенко багатоголосе й неосяжне. Воно то пристрасне, неймовірно шалене, утілене в образі індійських жриць, весни, урагану, у ньому навіть чується клекіт бою й дзвін мечів; то тихе, спокійне, навіть холоднувате, наскрізь пронизане антитезами: "чи біля тебе душу відморожу, чи біля тебе полум'ям згорю", виразних оксюморонів: "І як тепер ми будем, такі вже рідні і такі чужі", "Гукала тиша рупором вокзальним".)
2. Заглиблення у власний внутрішній світ. (Глибинну філософію любові, поетеса відтворює в незабутніх думках самоусвідомлення, самоствердження, самореалізації. Згадаймо незабутні метафоричні рядки: "Слова як сонце сходили на мене. Несказане лишилось несказанним"; "Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву". Любов високоморальна, вона постає як чинник виховання, формування смаків і уподобань.)
III. Духовне підґрунтя інтимної лірики. (Розуміння любові як самодостатньої необхідності, що надихає, окрилює, сповнює душу творчою енергією, висвітлене у вірші "Моя любове! Я перед тобою..." і втілене в поетичні форми, що нагадують молитву, іноді замовляння чи заклинання, як своєрідний гімн любові. Почуття ліричної героїні витоками мають національну ментальність, і це сповнює душу гордістю, гідністю, честю. Героїня прагне любові щасливої, яка б не розмінювалася на "спотички доріг", боїться "заплутатись у дрібницях":
...Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу...)