Драматург Олексій Федотович Коломієць народився 17 березня 1919 року в селі Харківцях Лохвицького району на Полтавщині в селянській родині.
Навчався на робітфаці при Харківському інституті радянської торгівлі, а з 1938 по 1941 рік — у Харківському університеті. Фронтовик. З 1950 по 1953 рік працював головним редактором газети "Молодь України", з 1953 по 1960 — завідуючим відділом журналу "Зміна". Перша книжка — збірка оповідань "Біла криниця" — вийшла друком 1960 року. Однак популярність О. Коломієць здобув як драматург. Перша п'єса О. Коломійця "Фараони" (1961), яка спиралася на українські традиції травестійної драми, на тлі одноманітних "колгоспних комедій" 50 —60-х років одразу почала сприйматися як твір новаторський, засвідчивши небуденний талант драматурга. Невдовзі з'явилися п'єси "Чебрець пахне сонцем" (1963), "Планета Сперанта" ("Планета Сподівань") (1966), "Келих вина для адвоката" (1969), "Горлиця" (1970), "Перший гріх" (1971), "За дев'ятим порогом" (1972), "Срібна павутина" (1977), "Камінь русина" (1982), "Санітарний день" (1983), "Злива" (1985), "Святі грішниці" (1989) та інші. За романтичну дилогію "Голубі олені" (1973) і "Кравцов" (1975) О. Коломієць був удостоєний Державної премії України ім. Т. Г.Шевченка (1977). Новаторською у розкритті теми праці стала п'єса "Дикий Ангел" (1979), у якій драматург звертався до конкретних потреб людини, вдаючись до поглибленого психологічного аналізу складної особистості.
Помер О. Коломієць 23 листопада 1994 року. Похований у селі Харківцях.