Перегорнувши останню сторінку п'єси Олексія Коломійця "Дикий Ангел", я була розчарована її фіналом. Адже все йшло до щасливої розв'язки: батьки й діти порозумілися, і традиційні суботні обіди мали б відбуватися ще дуже довго. Але в найщасливіший момент не витримало серце великого правдолюбця Платона Ангела і він помер. Але ж помер, виховавши чесних і сумлінних дітей, що стануть його продовженням. Може, так слід розуміти несподіваний фінал? Та це не єдине питання, що виникло в мене після прочитання цієї драми. Адже автор у ній піднімає дуже багато проблем.
Ця п'єса ставить перед читачем вічні питання: як жити, і не просто жити, а щасливо, до чого прагнути, що вважати найціннішим. Твір піднімає проблему батьків і дітей, проблему розуміння правди, честі, совісті, відповідальності людини за свої вчинки, поведінку, спосіб життя; твір учить боротися за сім'ю, морально-психологічний клімат у ній.
Але кілька проблем, що підняв О. Коломієць у своєму творі, є дуже актуальними сьогодні. Я не маю на увазі вічні проблеми, що актуальні, мабуть, з часу виникнення самого людства.
Дуже вразила мене відповідальність Платона Микитовича за виховання своїх дітей, яке він покладає цілком на себе, а не на школу та інші державні заклади, як це робить його сусід Крячко. Ангел каже синові: "У держави вас мільйон — за всіма не встежиш, а в мене вас четверо. Кожного мушу бачити і за кожним наглядати! Споконвіків так велено батькам! Інакше не мислимо". На мою думку, сьогодні багатьом батькам треба прочитати ці рядки, можливо, це б пішло на користь тим, хто каже: "І чому тільки вчать у школі?", маючи на увазі виховання дітей. Але ж виховувати повинні батьки, це їх діти, і якщо їх діти не потрібні їм, якщо вони не вболівають за їхнє майбутнє, то чому це повинен робити хтось інший, наприклад, учитель, обов'язок якого — дати знання.
Платон Ангел каже, що у "чужих" людей "своїх клопотів багато" і вони не повинні виховувати чиїхось дітей. На жаль, сьогодні дуже часто дитячі садки і школи перетворюються на вихователів, при чому єдиних.
За душу беруть слова Ангела про догани за брак і за помилки. Скільки б страждань і нещасть було попереджено, якби у всіх керівників були такі батьки, як у Петра Ангела. Всі люди помиляються, часто бачать свої помилки, але в силу тих або інших причин не намагаються їх виправити, що в результаті призводить до трагедій, подібних Чорнобильській, я вже не кажу про численні аварії на виробництвах, які часто бувають результатами халатного ставлення до своїх обов'язків, внаслідок чого гинуть люди. Сьогодні ці слова звучать дуже актуально, страшно подумати, скільки шахтарів загинуло через "браковані" шахти.
Як на мене, у п'єсі Олексія Коломійця піднято багато проблем, які сьогодні є особливо актуальними. І дуже хочеться, щоб дорослі іноді перечитували деякі твори нашої літератури, зокрема цю драму, бо вони можуть їх багато чому навчити.