Останнім часом воскресають з небуття твори української літератури, які були забороненими і не звучали в Україні. Серед них і могутній хорал на слова Олександра Кониського і музику Миколи Лисенка "Молитва".
Духовна пісня, створена в90-хроках ХIХ століття, переживши заборони царату Росії та радянського уряду, вижила. В українських середовищах Канади, США, Австралії, де знайшла захисток наша співолюбна діаспора, пісня єднала людей з далекою батьківщиною, живила їхні патріотичні почуття.
Твір за задумом авторів був призначений для української шкільної молоді, але дуже швидко пісня розширила свою сферу:
Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти, В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости.
Пісня ширилася, набирала могутності в Галичині, на Буковині, в Закарпатті. Завдяки своєму патріотичному змісту, величній музиці вона стала виконуватися нарізних національних святах, церковних торжествах, набула характеру гімну.
У творі органічно поєднано світські і духовні мотиви:
Молимось, Боже Єдиним: Нам Україну храни.
Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни.
Майбутнє кожної нації — її діти, тому поет вкладає слова гімну в уста патріотичної молоді, яка бажає бачити Україну осяяною "волі і світла промінням", "світлом науки і знання".
Молитва-благання у пісні органічно поєднується з патріотичними мотивами, що мають загальнонаціональне значення.
Пісня виходить за рамки молитви, порушує широку гамму високих почуттів любові до України, засвідчує благородні поривання авторів утвердити в серцях людей віру в краще майбутнє українського народу. Вона сприймається як величальна пісня, як духовно-світський гімн.
Пісня сьогодні займає достойне місце серед дорогоцінної музичної спадщини України. З незалежності нашої Батьківщини почалося її нове життя: поряд з Державним Гімном "Ще не вмерла Україна" "Молитва" звучить на державних святах, під час відкриття урочистих засідань уряду і Верховної Ради України.