Нова доба — нові господарі землі (за п'єсами І. Карпенка-Карого "Сто тисяч", "Хазяїн")

Друга половина XIX сторіччя. Залишилася в минулому селянська реформа 1861 року. Селяни нарешті отримали право не лише до сьомого поту працювати на поміщицькій землі, а й на зароблені гроші викупити свій власний наділ. Треба знати історичні умови тієї доби, щоб зрозуміти позитивні і негативні риси характерів персонажів драматичних творів Карпенка-Карого.

Терентій Пузир і Герасим Калитка — представники нового прошарку селянської громади. Це селяни-господарі, котрі вже чогось добилися в житті. Вони мають власну землю, волів для її обробітку, худобу, своє господарство. У селі зазвичай таких не люблять, але вимушені на них працювати, наймитувати. І. Карпенко-Карий показує негативні риси новоспечених багатіїв — жадібність, обмеженість, любов до грошей. Але ж не можна не погодитися, що вони вміють господарювати, вміють працювати і примножувати свої землі і господарство. А головне, попри всі їхні недоліки, вони люблять землю. Герасим Калитка з благоговінням зізнається: "Ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко!... Глянеш оком навколо — це твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і молосується жито: і все то гроші, гроші, гроші..." Звичайно, жанр комедії вимагає перебільшення і певного спотворення рис характеру героя, але правди ніде діти: земля — це гроші. Для селянина це більше багатство, ніж коштовності, золото чи діаманти. Земля для селянина — годувальниця, його надія на заможне життя.

Добрим господарем видається і герой п'єси "Хазяїн" Терентій Пузир. Він добре знає не лише кожен клаптик своєї землі, а й скільки у нього кіп хліба, скільки овець тощо. І. Карпенко-Карий підкреслює, що Пузир надто вже прискіпливо ставиться до обліку своїх статків, надто труситься над кожною соломинкою свого добра. Смішно, звичайно, але без цього, мабуть, і не примножиш своїх прибутків. Пани поміщики не трусилися над своїми маєтностями, не працювали і не любили землю-годувальницю, тому після селянської реформи втратили свої землі, вимушені були розпродати. Поступово земля перейшла до справжніх господарів.

Таким чином, перед нами постає новий прошарок селянства другої половини XIX— століття. Завдяки перу талановитого драматурга ми бачимо всі вади новоспечених господарів землі, а їхні негативні риси характеру призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій.