Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі
Павло Загребельний — письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде Щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого народу, Батьківщину, її синів і дочок. Саме історичні романи принесли популярність Павлу Загребельному. І "Диво", і "Первоміст", і "Євпраксія" поставили його в ряд найчитабельніших українських прозаїків. А "Роксолана", очевидно, побила всі рекорди популярності. Саме цей твір — перший бестселер у повному розумінні цього слова.
Авторові хотілося здійснити своєрідні художні дослідження народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні. Отож "Диво" — це доля таланту, "Смерть у Києві" — доля державної ідеї, "Первоміст" — доля народної споруди. "Євпраксія" — роман про долю людини. А що доля людська, надто в трагічних її вимірах, найвиразніше простежується на прикладі жінки, то й написано роман "Роксолана" про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, про трагедію втрати любові.
У романі про Настю Лісовську є і тріумф, і трагедія цієї жінки, є глибокий аналіз фактів під незвичним кутом зору: як могло статися, що в епоху титанів, чиї імена і сьогодні з гарячим захватом повторює світ, як вийшло, що в цій епосі не згубилося й не забулося, а прийшло до нас через віки ім'я рогатинської дівчинки, яка стала в історії Османської Порти поряд із султаном Сулейманом Пишним.
Сам Загребельний писав, що у цьому творі є два протилежні полюси: Роксолана й Сулейман. Роксолана йде за розумом, а Сулейман за силою. Тільки думка вивищує нас, а не простір і час, яких нам ніколи ні подолати, ні заповнити. У ньому відношенні Роксолана стоїть вище за Сулеймана, який змагався з простором.
У "Роксолані" є й тодішній загальноєвропейський контекст, й екзотична історія Туреччини, і виняткова людська доля, й минуле України в особливо драматичний для неї момент.
Автор дає зрозуміти, що реальна Роксолана могла багато в чому відрізнятися від тієї жінки, яку зображено у романі. Письменник керується загальними відомостями, які подають хроніки тих часів. Одна з них стверджує: "Незаперечного впливу зазнавав султан у своєму гаремі від нової й амбітної наложниці російсько-українського походження, відомої під іменем Роксолани".
Дівчинка, яку забрали від матері, від коханого, з рідної землі, пройшла життям, не зламавшись, не зрадивши свій народ, протягом усього життя намагалася покращити його становище.
Історичні романи Павла Загребельного — це ґрунтовні розвідки минулого України, її героїв, подій, це сузір'я яскравих постатей, особистостей. Торкаючись історії конкретної людини, її душі, письменник додає яскраву картину життя, всю багатогранність, складність. Для самого автора цікавіші й ближчі натури сильні й вольові, які опираються недолі й прагнуть пливти у житті проти течій, але за покликом власної душі.