Історична основа роману П. Загребельного "Роксолана"
Скільки страждань випало на долю українського народу. Століттями плюндрували українські землі вороги, забирали дівчат у гареми, розлучали сім'ї, вбивали старих.
Багато горя зазнала і родина рогатинського пана Гаврила Лісовського, про яку розповів П. Загребельний у романі "Роксолана". "Кара була видно-таки зготована для всього Рогатина, бо не минало й трьох-чотирьох років, як на місто нападали чорні сили, палили його, грабивши, вбивали й полонили всіх, хто не встиг порятуватися в лісах..." У один з таких набігів забрали татари матір, яка встигла крикнути: "Дитино моя, рятуйся", — і штовхнула дочку до сажу зі свиньми. Потроху оживала дівчинка, розпач від утрати матері поступово минав. А тут знову лихо. Уночі налетіли татари на Рогатин. П'ятнадцятирічну Настю захопили в полон. "Вона йшла, бездомна сирота, нещасна бранка, продана й проклята, під чужим небом, прочищеним вітрами, безжальним і блідим..."
Надії вмерли, жила у напівмаренні, але у глибині душі відчувала, що треба жити. "Тому сміялась і співала на невольничім ринку у Кафі, і на кадризі Сінамаги, і навіть у темних нетрях Бедестана". Потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, вже за рік вибилася з простих рабинь-одалісок в дружину. Вона була "звичайна нібито лицем, з дитячим, ледь задертим носиком, така зграбна вся.., але мужня, зухвала, повна незбагненної чарівності й неймовірного розуму". Розуміючи неможливість повернення до рідного краю, Роксолана прагнула полегшити долю свого нещасного народу.
Павло Загребельний у романі "Роксолана" відтворив дивовижну долю окремої особи і цілого народу. Він показав, як вродлива, мудра, вольова полонянка-українка майже сорок років потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу.