Під час другої світової війни О. Довженко був на фронті. Письменник бачив страждання нашого народу, а також був свідком його надзвичайного героїзму. Свої спостереження, які пізніше стали основою його творів, він занотовував у записній книжці.
В оповіданні "Воля до життя" О. Довженко правдиво зображує трагізм війни, що калічить безліч людей. Адже лише один армійський хірург Микола Дудко за півтора роки на фронті оперував тисячі поранених.
Надзвичайно вражає опис битви, яка "гриміла день і ніч". Наслідками її були такі "безодні страждань, що всяка свіжа людина зомліла б або зійшла слізьми, наблизившись хоч на годину до цього жахливого жертовника війни".
Письменник зі справжнім патріотизмом зображує страждання людей, скалічених війною, у них вистачає сили тільки на те, щоб терпіти. Це вже не звичайні люди, а "рване, криваве дрантя". Але найстрашнішим є те, що до страждань звикають. Біль людини, її каліцтво не викликає вже нічого, крім нудьги, а смерть сприймається як звичайне явище.
Мене надзвичайно вразила картина війни, змальована О. Довженком. Лякає зміна у свідомості людини, що знаходиться в епіцентрі страждання. Це оповідання, безперечно, є дорогоцінним художнім документом тієї суворої епохи.