Твір "Пан та Собака" — це приклад української класичної байки. Щирий, гуманний, прогресивний зміст, художня майстерність твору принесла велику популярність байці. Актуальність байки була зумовлена політичним станом суспільства, тиском прогресивних сил у боротьбі проти кріпосництва, за визволення народу від свавілля панства, за гідність людини.
Гулак-Артемовський, використовуючи алегорію, говорить на початку байки, що "на землю злізла ніч" — то кріпосне право, а народ, пригнічений, поневолений, мовчить, не бореться з ним. Лиш інколи "зірка з-за хмари вигляне" — то протест прогресивних сил проти гноблення народу, але він ще дуже несміливий, бо "небо і земля уся відпочива, все ніч під чорною запасою хова". Бо кріпосне право ще люто панує на всій Україні.
З повагою та любов'ю автор змальовує Рябка. Це алегоричний образ кріпака-селянина. У байці він працьовитий, наївний. Він добре знає свої обов'язки, щиросердно їх виконує, думаючи, що за справну службу дістане подяку від свого пана. Спочатку він не може збагнути, за що ж гнівається пан, за що карає його.
За що знущаєтесь ви надо мною так?
За що?.. За що?.." — сказав та попустив патьоки...
Малюючи чесну, довірливу натуру, поет показує, що кріпак не вміє пристосовуватись та догоджать панові. Навіть після покарання вірить у панську доброту.
Він вірить лакею Явтуху, який вміє годити панові і водночас бути порадником для селянина, а коли бідний потрапляє з його поради у біду, то той залишає селянина і знову служить та догоджає панові. Його порада приносить Рябкові горе. Догоджаючи панові, не турбуючи його, охороняючи його спокій, Рябко не виконав свого обов'язку щодо охорони майна хазяїна, за що жорстоко знову був покараний. Саме Яв-тух — порадник панський, блюдолиз — повів Рябка на катування.
Зазнавши несправедливості, обурений за своє приниження, трудівник починає розуміти, хто насправді його "добрий пан" та "брат", і почуття обурення прокидається в ньому. З болем у душі він каже:
Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька, і дядину, і дядька.
Наприкінці П. Гулак-Артемовський робить висновок, який поєднує в собі конкретно-історичний зміст — осуд кріпацтва та загальнолюдську ідею щодо гідності трудящої людини:
Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума угодити!