Творча спадщина одного з визначних поетів передшевченківської доби Гулака — Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його байки відіграли важливу роль у розвитку української літератури перших десятиліть XIX ст. Письменник П. Білецький-Носенко в 1823 році писав: "Я смело могу уверить, что сказочки г. Артемовского— Гулака читались с таким же неописанным удовольствием, как "Энеида" г. Котляревского, что многие вытвердили напамять целые тирады из них..."
Байка "Пан та Собака" є викриттям самодурства і розбещеності панів. Автор щиро співчуває безправним селянам-кріпакам, над якими жорстоко знущаються кріпосники. В алегоричному образі Рябка Гулак — Артемовський показав виняткову віддданість та чесність простих людей. Собака прагнув догодити поміщику. Але все одно залишається винним і тоді, коли заснув, і тоді, коли охороняв панське добро. Після чергового покарання Рябко вигукує:
"Той дурень, хто дурним іде панам служити, А більший дурень, хто їм дума догодити!"
На жаль, байкар не виступає з гнівним осудом жорстокості кріпосників, а тільки намагається присоромити їх за нелюдське ставлення до селян, бо "над псом повинно ласку мати".
Байка "Пан та Собака" була творчою удачею молодого поета. Завдяки народному колориту, сатиричним тенденціям у змалюванні кріпосницького ладу твір зіграв певну позитивну роль у розвитку реалістичної байки в Україні.