І. Остап Вишня — найвизначніший представник української сатирично-гумористичної літератури. (Це був майстер художньої пародії і шаржу, короткого памфлету, сатиричного фейлетону і гуморески. Остап Вишня все життя був веселою, оптимістичною людиною і своїм темпераментом так заражав оточуючих, що ті забували про будь-які проблеми і турботи. Адже "гумор — кращий порадник у важкій ситуації і кращі ліки від усіх хвороб". А щирий сміх із себе — помічник подвійний. Письменник ніколи не забував цієї давньої мудрості, і, можливо, саме всепоглинаюча сила сміху, помножена на українське життєлюбство, рятувала багатьох у безвихідних ситуаціях.)
1. Творча палітра Остапа Вишні. (Уся палітра творчого доробку Остапа Вишні досить різноманітна: це і лагідна, м'яка усмішка, сповнена любові і приязні до людини, й ущипливий дотеп, коли йдеться про безгосподарність, лінощі, неуцтво. Сам письменник розмірковував так: "Що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть посміятися з своєї, рідної людини?.. Треба — любити людину. Більше, ніж самого себе".)
2. Засоби гумору Остапа Вишні. (Це насамперед свіжа, дотепна, багата мова, в якій Вишня був неперевершеним майстром. Його мова народна, селянська, з влучною дотепністю, несподіваним переходом від однієї теми до іншої, з іскристим гумором, афористичністю, пісенними мотивами.)
3. Комізм Остапа Вишні. (Комізм гумориста не був комізмом ситуацій чи масок, а більш тонким комізмом слова, жарту, афоризму, недомовки, натяку, каламбуру. Остап Вишня умів схоплювати анекдотичні контрасти, користувався нехитрим прийомом галасливих обіцянок, гасел, планів.)
- Реферати про життя та творчість Остапа Вишні
- Чим близька сучасному читачеві тематика українознавчих усмішок Остапа Вишні? (та інші запитання)
11. Улюблені прийоми Остапа Вишні. (Його улюбленими прийомами є інтимна розповідь від першої особи, персоніфікація, композиційне використання сну, контрастне порівняння, докази від супротивного. Дуже часто Остап Вишня використовує прийоми гіперболізації та загострення ситуацій.)
1. Художня форма гуморесок. (Сатирик вимогливо й прискіпливо працював над художньою формою, над прийомами і засобами сміху, розробляв форму монологічної і діалогічної гуморески "одного випадку" і широких, осяжних картин, твору узагальненого характеру. Остап Вишня художньо тонко та делікатно змальовував дійсні факти в контексті домислу, дотепної вигадки.)
2. Доказ від супротивного. (Конкретний факт часом у гуморесках Остапа Вишні проходив і розкривався від супротивного. Твір "Про колективізацію" побудований саме за цим принципом. У ньому письменник рішуче розвінчував ворожу куркульську агітацію, що "гуртове-чортове", що "гуртом і батька добре бити". Гуморист зривав маску з тих, що зводили наклеп на саму ідею кооперування села. Це були явні і замасковані вороги, які на той час підбурювали людей, пускали плітки. Письменник правильно розумів цю справу, вона була тяжка, але вкрай необхідна. Він виховував і мобілізував людей, кликав їх у колектив. І знову ж таки вдавався до оригінального прийому — доказу від супротивного.)
3. Арсенал лексико-стилістичних засобів. (Остап Вишня майстерно застосовує в усмішках різні лексичні прийоми — "протокольно-канцелярську" мову, гротескно-фантастичні сцени, високий та буденний стилі.)
III. Художньо-образна структура письма О. Вишні. (Його художньо-образна структура реалістичного письма формувалася на основі трьох видів словесного мистецтва: літератури, публіцистики й усної народної поезії, на багатих комічних ресурсах розмовної народної мови. Так виникла розмаїта художня палітра усмішок, які відзначаються доступністю, стислістю, ясністю, внутрішнім динамізмом.)
IV. Секрет дивовижної популярності Остапа Вишні. (У процесі натхненної праці народився й розцвів створений Остапом Вишнею новий жанр, якому він дав назву "усмішка" або "реп'яшок". Він увійшов в українську літературу як майстер сатирико-гумористичної прози. Сам Вишня в одному з листів жартома признавався читачам, що довгих творів не вміє писати, тому вирішив бути талантом на "коротких дистанціях", "спринтер-талантом". Секрет його популярності — в єдності з рідним народом. "І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що пережив я, мені пощастило хоч разочок, хоч на хвильку, на мить розгладити зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі, — ніякого більше "гонорару" мені не треба..." Таке найзаповітніше кредо Вишні-художника, Вишні-громадянина.)