Природа завжди була для Остапа Вишні джерелом життя і натхнення. Протягом багатьох післявоєнних років письменник створював невеличкі за розміром, поетичні за звучанням, наснажені лірикою твори. Вони нагадують більше вірші у прозі, ніж жарти гумориста. "Відкриття охоти", "Лисиця", "Сом", "Бекас", "Вовк"... — все це гуморески, які ввійшли до "Мисливських усмішок". У цих яскравих шедеврах особливо чітко виявилося органічне злиття двох чудових граней незвичайного таланту Остапа Вишні — гумору і лірики.
Читаючи гуморески цього циклу, переконуємося, що природа в них одухотворена, вона наділена мудрістю, глибоким розумінням таємниць Всесвіту. Пейзажі Остапа Вишні — це ліричні малюнки, сповнені змін, руху, оновлення настроїв. Наприклад, усмішка "Сом" теж починається з опису природи — первозданної краси річки Оскол. Особливо вражає вона надвечірньої пори, коли на річці з'являється човен, схожий на білу квітку. "А скільки там водяних лілій!.. Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими квітками — горнятами на довжелезних зелених батогах!"
Створюючи пейзажні картини, письменник вводить читача у світ чарівної краси, викликає в його душі гаму хвилюючих переживань.
"Мисливські усмішки" Остапа Вишні із задоволенням читають і дорослі, і діти. Гортаючи сторінки гуморесок, ми щиро сміємося із пригод благородних, але, на жаль, безталанних мисливців, з їхньої невинної брехні.
Ну, а хіба це не весело, якщо трошки перебільшити, прибрехати? Згадаймо славнозвісного рибалку діда Панька з вищезгаданої гуморески "Сом". Якось почепив він на гак щуку і спіймав на цю приманку величезного сома: "Ох, і сом же був! Завбільшки... як звідси до тієї верби! Вчотирьох несли додому!" Рибалки та мисливці розповідають свої історії, гіперболізуючи розміри здобичі. Соми, виявляється, ковтали собак, ведмедів, а якщо б парові катери не торохтіли, то й вони б незчулися, "коли у сома в череві" опинилися б. Як відомо з розповідей рибалки, сом — дуже сильна риба, він може тягти човна проти течії багато кілометрів.
- "Мисливські усмішки" (повний текст)
- "Мисливські усмішки" (скорочено)
- Дайте характеристику героя-оповідача "Мисливських усмішок" Остапа Вишні
Із вродженим гумором Остап Вишня розповідає, як ловити сома. Виявляється, що на "білого ведмедя сом не бере, бо білий ведмідь звір полярний, а сом любить теплі води й не дуже холодних звірів". У череві сома можна несподівано для себе виявити "неабияку закуску: копчену ковбасу, вареного рака, шпроти". Дуже цікава ця риба, як стверджує гуморист, "з розвитком рибальства" важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави, бо кожен рибалка прагне перебільшити здобутки своїх попередників, хоча б у мріях.
Як бачимо, глибоко закоханий у рідну природу, Остап Вишня люто ненавидів тих, хто завдавав шкоди природним багатствам, руйнував та винищував їх. Усмішка "Каченята плачуть" засуджує браконьєрів, які знищили качечку, тепер під загрозою життя маленьких каченят. Гуморист вкладає в уста батька-селезня протест-вимогу: "Хай оті два, що вбили мою качку, хай по черзі приходять, сідають на моє гніздо й вилуплюють мені каченята..." Ось який вирок недбалості людей!
Низько кланяється гуморист тим людям, які душею вболівають за природу, за мисливське господарство.
Народ — хазяїн усього, йому дано все! Для Остапа Вишні це не просто гучні фрази. Звіряти свій крок з ходою народу — це був девіз митця. "Мою роботу рецензував народ", — говорив письменник і в цьому вбачав найвищу оцінку своєї творчості.