Чи хотів би я мати такого друга як Толик? (за оповіданням "Федько-халамидник" В. Винниченка)

Чи хотів би я мати такого друга як Толик?

(за оповіданням "Федько-халамидник" В. Винниченка)

Перш ніж відповісти на це питання, треба з'ясувати, що то за людина була Толик, і, можливо, спробувати його зрозуміти. Ось що каже Володимир Винниченко про нього: "А найбільше доставалося за Толю. Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький..." Толя жив на одній вулиці з іншими хлопцями і часто бачив у вікно, як гуляють діти простих робітників. І йому подобалися їхні забавки. Так, наприклад, коли була сильна злива і діти гуляли під дощем, стрибали в калюжі, вишукували різні залізячки у струмках, Толі теж хотілося бути з ними. Він теж хотів розділяти радість і тому виходив на вулицю і приєднувався до хлопців. І хоч часом ставало "холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою". За цих обставин я навіть розумію Толика. Він теж дитина, а кожній дитині притаманні звичайні дитячі радощі. Проте він має не таких батьків, як решта. Вони багаті, виховані і освічені. І ці батьки постійно тиснуть на свою дитину, забороняючи їй робити те, що вона бажає. Тому особливої вини Толі у тому, що він "делікатний і смирний", нема. Він вихований в середовищі, представники якого вважають себе кращими за інших. Вже з самого дитинства він звик, що якщо добре попросити, то батьки йому все дозволять, що можна на когось звалити провину, і батьки в це вірять, особливо, коли винним робиш звичайних бідних людей. Толя вже так звик відбріхуватися, що не уявляє, як може бути по-іншому.

От саме та звичка брехати і відлякує мене від Толі як потенційного друга. Якби не це, то можна б було спробувати з ним товаришувати, принаймні мати добрі стосунки. Якщо він живе в багатій родині, то має відповідно нові красиві іграшки, і це можна б було використати. А якщо врахувати, що Толя бреше переважно своїм батькам, то з нього міг би вийти такий-сякий друг.

Але в оповіданні є два епізоди, в яких в Толі проявилися приховані риси, які ми не бачимо одразу. Толя поліз на лід, злякався і вже нічого не міг вдіяти. Федько рятує його, але сам потрапляє у крижану воду. Як тільки крижина підпливла до берега, Толя тікає з неї, не зважаючи на те, що Федько перебуває у воді і, як ніколи, потребує допомоги. Толя втік! Врятували Федька інші хлопці. Це все можна пояснити. Приміром, Толя перелякався. Але як на мене особисто, Толя мусив лягти на лід і протягти палицю, щоб Федько схопився за неї. Це перший момент. А другий — вже після смерті Федька. Перед тим, як йти на лід, була суперечка, що Федько зможе перейти на інший берег і повернутися назад. Побилися об заклад при свідках. У випадку перемоги Толя мав отримати чижика. Як ми знаємо, Федько вдало здійснив перехід з одного берега на інший. Потім, рятуючи Толю, впав у воду, застудився і врятував Толю ще раз, коли взяв усю вину на себе. Вже після смерті свого рятівника Толя забрав у батьків Федька чижика, мотивуючи це тим, що виграв його в суперечці. Після цього моменту Толя перестав для мене існувати як людина. Тепер він уявляється мені як якась химерна істота, що турбується лише про себе, про збереження своєї шкури, як це не потворно звучить. Тебе рятують кілька разів, виправдовують, і після цього ти все одно робиш такі речі. Мені здається, на це здатні лише дуже низькі люди.

Отож, я ні в якому разі не хотів би мати такого друга, як Толик. Бо це людина, яка навіть перед обличчям смерті чинитиме свої "чорні" справи. Я навіть уявити не можу, хто міг би бути його потенційним другом. Хіба що така сама низька, "брудна" і водночас делікатна людина, якою вже з дитинства є Толик. І останнє, спробуйте уявити його в майбутньому, на що ще він буде здатний?!