Герой оповідання В. Винниченка мешкав у маленькому провінційному містечку. Він був жвавим і енергійним хлопчиком. Йому було нудно, і він вигадував для себе різні розваги. Не було й дня, щоб хтось із мешканців міста не поскаржився на Федька. То він вікно розбив, то синця набив другові, то перекинув діжку з водою, то поламав дітворі пісочні витвори. За це мати весь час сварила Федька, а батько безжально лупцював. Та Федько був сміливим хлопчиком. Він чесно розповідав батькові про свої пригоди. Коли його били, ніколи не плакав. Особливо діставалося Федькові за сусідського Толика — синочка багатія. Батько Толика здавав Федьковим батькам помешкання в оренду.
Коли я читав оповідання В. Винниченка, щось мені нагадало схожу ситуацію і схожого героя на іншому континенті. Герой М. Твена Том Сойєр з американського провінційного містечка вигадував собі пригоди, щоб прикрасити життя і наповнити його змістом. Тільки жилося Федькові набагато важче, ніж Тому Сойєру. А всі його витівки завершилися трагічно.
Під час льодоходу Федько, стрибаючи з крижини на крижину, перебрався на той бік річки. Від заздрощів Толик не втримався, щоб і самому спробувати перебратися на інший берег. Не вийшло. Переляканий Толик опинився на відірваній від берега крижині. Поки дорослі думали, як врятувати малого, Федько кинувся на допомогу. Він врятував Толика, а сам зірвався у крижану воду.
Толик був боягузом. Щоб його не покарали, він сказав батькові, що то Федько штовхнув його на крижину. Федькові стало шкода Толика і він вперше ужитті збрехав, підтвердивши його слова. За це батько знову жорстоко відлупцював Федька, що він аж знепритомнів. Через три дні Федько помер: чи від високої температури після крижаної купелі, чи від батькового побиття.
Мені дуже прикро, що Федька ніхто з дорослих не зрозумів, ніхто не заступився. Адже всі бачили, як він мужньо рятував Толика. Чому дорослі бувають такими жорстокими? Навіть найрідніші люди?