I. Висока оцінка роману О. Гончара "Собор" літературною критикою 80-х років XX ст. (домінує світло і чистота, висока мораль і духовність).
II. Символічність образу собору в романі.
1. Особливість стилю Гончара в романі (за визначенням самого письменника — "поетичний реалізм", коли "в землю — корінь, віти — в небеса"; звідси романтична манера письма, символічність багатьох образів).
2. Собор в житті героїв роману — Миколи Баглая й Єльки (для Миколи собор — таємниця, яку не можна пізнати; для Єльки — блакитні планети дитинства).
3. Боротьба за собор (не боротьба за людські душі, вона вимагає від людей виявити свою сутність; байдужість до долі собору тих, хто перетворив його на склад, або мріє відкрити там кафе чи базар — це зубожіння душ людей; вони "не мають соборів в душі", висока моральність дій тих, хто здатен відстояти свою святиню, зокрема Миколи Баглая, образ якого наприкінці роману набуває біблійної масштабності).
4. Символічний зміст образу собору (собор — витвір "козацького зодчества", занедбаний у радянські часи; зараз він під наглядом реставраторів, його треба не тільки зберегти, але й відновити; чи вдасться це зробити? Собор символізує неперевершену красу національного мистецтва, силу гармонії і довершеність, в ньому — історична пам'ять народу; боротьба за його збереження — це боротьба за збереження чистоти людських душ).
НІ. "Бережіть собори своїх душ" (актуальність проблем, окреслених автором роману, в наші дні; ці проблеми не вирішені ще й сьогодні).