З раннього дитинства в серці Л. Глібова виникло тепле почуття до народних пісень, любов до рідного краю. Майбутній письменник милувався красою української природи, знаходив у ній відгук на свої душевні переживання.
Його почуття відбивались у сповнених ліризмом поезіях, однією з яких є "Журба".
Витриманий у стилі народної пісні, цей твір близький до фольклору і своїм змістом. Поет милується красою природи рідного краю:
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Пейзаж виписаний поетом з надзвичайною зворушливістю, забарвлений лагідними тонами. За народною традицією, поет вживає зменшено-пестливі суфікси:
Під гаєм в'ється річечка:
Як скло вона блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Цілком у народному стилі трактуються образи верб, сумних та замріяних дерев:
.
..три верби схилилися,Мов журяться вони...
І все навкруги настільки прекрасне і проникливе, що надихає поета на роздуми над швидкоплинністю існування. Краса рідної природи пробуджує душу, а душа народжує пісню.