Леонід Іванович Глібов написав багато жартівливих віршів, казок, загадок. Але найбільшого успіху набули в читачів його байки.
Саме байка "Щука" дає можливість побачити яскраву картину тогочасної дійсності. Серед законів царської імперії були й такі, які вимагали карати надміру жорстоких і зажерливих, однак ці закони майже не виконувалися. Суд завжди повертав справу так, щоб багаті злочинці залишалися безкарними. Ось такі крутійства в суді й піддав Глібов нищівній критиці у своїй байці "Щука".
Щуку звинувачують у тяжких злочинах: "того заїла в смерть, другого обідрала". Судять щуку "якіїсь два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа". Цих означень достатньо, щоб уявити собі тупих і безпомічних суддів.
Хитра і підступна Лисиця — обов'язковий представник в ієрархії царського суду. Вона заперечує ніби занадто ліберальний вирок суддів. Для того, "щоб більше жаху їй завдать і щоб усяк боявся так робити", Лисичка пропонує утопити Щуку в річці (бо Щука частенько вночі носила їй "карасиків живеньких"),
У байці автор глибоко засуджує несправедливий царський суд, який виправдовував багатих, жорстоких кривдників.