Л. Глібов все життя глибоко симпатизував пригнобленим. У своїх байках багато уваги він приділяє викриттю соціальної несправедливості тогочасного суспільства.
Панських прислужників Л. Глібов висміяв у байці "Цуцик". Ця байка написана у формі діалогу між ледачим Цуциком і трудівником Бровком. Пес Бровко стереже двір "і день, і ніч", але життя його не солодке:
Всього доводиться терпіти...
Та ще й до того і їжа препогана,
Хлиснеш помий, коли дадуть,
А як не в лад загавкаєш на пана,
То ще й під боки натовчуть.
Патлатий Цуцик м'яко спить і ласо їсть. Він давно забув своє дитинство у пекарні, коли "замурзаний під лавою тинявся", і дивиться на Бровка з презирством через те, що в того хвіст у реп'яхах. Чим же заслужив Цуцик таку любов панів і безтурботне життя? Тим, що лащиться до панночок і грається з ними, а також служить по-вченому на задніх лапках. Завдяки улесливості та лакейському прислужництву, Цуцик завжди поруч з панами, має "сухенькі лапки, хвостик чистий". Бровка обурює така несправедливість, але висловити свої думки він не може, бо запанілий Цуцик "скубне й Бровка, коли захоче".
Леонід Глібов у своїй байці змальовує безправне і принизливе становище трудящої людини в тогочасному суспільстві. Автор обурюється тим, що чесна праця коштує набагато менше, ніж підлабузництво та лакейське прислужництво.