1. З покоління "дітей війни". (Український письменник Микола Вінграновський належав до так званого покоління "дітей війни". На початок Великої Вітчизняної війни йому виповнилося п'ять років. На його дитинство випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. Ці враження торкнулися багатьох його творів. "Перша колискова" — це напутні слова новому поколінню співвітчизників, яке не знало війни.)
2. "Перша колискова" — гімн батьківської любові. (Діти для Вінграновського — не просто тема його творчості. Це особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке поетові. У віршах, написаних про дітей і для дітей, він, можливо, найбільше був собою
Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідуть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.
Із глибини батьківського серця линуть ніжні і лагідні слова. Але це зовсім не означає, що він хоче приспати в синові святі громадянські почуття, любов до батьківщини.
Спи, моя дитинко, на порі,
Тіні сплять і сонна яворина.
Та як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
Талант Вінграновського — у його умінні помічати красу і внутрішню суть навколишнього світу.)
3. Значення творчості М. Вінграновського. (Йому було лише 26 років, коли "Літературна газета" (пізніше — "Літературна Україна") вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: "Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої". На сторінці було вміщено фото красивого інтелігентного юнака, який гордо ступає київською вулицею, і 15 віршів, які так і залишилися перлинами української поезії. Вся поезія М. Вінграновського неначе виросла з дитячої поезії.)