В своєму оповіданні "Перший раз" Тимофій Гнатович Бордуляк розповідає про життя трудового селянства: побут, працю, звичаї та повір'я. Він правдиво зображує це життя, бо сам з простої селянської сім'ї.
В оповіданні головна героїня — дівчинка Параня якій "минав чотирнадцятий рік життя". Вона живе з матір'ю і старшим братом. Мати дівчини "була убогою вдовою, мала всього хатку з огородцем і один загінчик поля". Тож вони були бідні. Щоб прожити, мали робити на панському полі "за снопи". Автор з повагою і захопленням змальовує сім'ю Парані, їх односельчан, коли вони ідуть на жнива, коли там працюють, відпочивають, коли повертаються стомлені додому, і весь час співають, жартують. Назва твору "Перший раз відповідає змісту оповідання. В перший день жнив в перший раз іде на поле працювати разом з матір'ю і братом Параня, яка сприймає працю як свято. "Коли зачинаються жнива, тепер хіба самі лінюхи сплять, ті, що не хочуть робити", — каже дівчина. Вона горда тим, що її прийняли до свого гурту "дівчата-відданиці", бо вона вже доросла і іде з серпом працювати. Тяжко під палаючим сонцем, зігнувшись, косити серпом. Але ввечері всі ідуть, сміються, співають. Засинаючи, дівчина чує, що хтось вночі молотить цепом своє жито. Автор поетично змальовує працю на полі, веселі розчервонілі обличчя. Праця робить людину гарною, ось і у Парані від праці личко... зарум'янилось, короткі перстінчики волосся розбурхались і, мов віночок, окружили її чоло. Мати милується нею, горда тим, що в неї працьовита донечка, мріє про її щасливу долю: "Так і Параню хтось посватає", може, навіть якийсь багацький син... Бо ж з неї робиться красна дівчинка, а яка роботяща". В нашого народу споконвіку користуються повагою працьовиті люди. Багато складено про це пісень, прислів'їв. Я теж бачив, що коли людина працює, стає красивішою. Я допомагаю бабусі, коли приїжджаю в гості. Одного разу відкидав сніг на подвір'ї, а коли зайшов до хати, подивився в дзеркало і побачив там такого хлопчину — очі горять, щоки рум'яні. Аж сам собі сподобався.