Головними героями твору В. Барки "Жовтий князь" є селяни — родина Катранників. Сам автор назвав свій твір родинною хронікою. Тема роману — голод тисяча дев'ятсот тридцять третього року. Це був страшний час, коли в Україні загинуло багато людей. Нічого було їсти, траплялися навіть страшні випадки людожерства. Василь Барка показав усі темні сторони життя людей, але його герої все ж таки не позбавлені людських цінностей.
Члени родини Катранників уособлюють всіх тих, хто пережив ті страшні часи голоду і ні за яких умов не втратив моральних цінностей. Ці люди, навпаки, втілили в собі усі загальнолюдські ідеали.
У родини Катранників були свої моральні принципи, за якими вони жили. Це і добро, і співчуття до інших людей. Яскравим прикладом цього є вчинок маленького Андрія, який, щоб не вмерти з голоду, був змушений їсти ховрашка. Але побачивши, як на нього дивиться зголодніла жінка, не зміг утриматись, розділив свій пай порівну, віддавши частину цій знесиленій жінці. Пізніше, коли Андрій заробив хліба і повернувся в своє село, він рятує від смерті родину Петрунів, наділивши їх частиною хліба, який приніс для матусі. І не дивно, що маленький хлопчик такий чутливий до горя інших. Взаємопідтримка, допомога одне одному — ось чого навчили його батьки.
Сам Мирон Данилович, батько Андрія, теж не може дивитися на голодних, безсилих людей. Хоч йому самому нічим годувати родину, він все ж таки ділить тіло коне навпіл і віддає частку дідусеві, який теж хотів їсти.
Усе це — приклади людяності 1 взаємодопомоги. Мабуть, автор хотів сказати цим, що тільки завдяки спільним зусиллям люди можуть пережити голод, не втративши ідеалів, а навпаки, ще більше стверджуючи їх. Можливо, це відбувається завдяки біблійним законам, якими жили селяни. Віра в Бога допомогла здолати нелюдяні бажання, бажання звірів.
- "Жовтий князь" (повний текст)
- "Жовтий князь" (скорочено)
- "Жовтий князь" (реферати)
- Чому роман Василя Барки "Жовтий князь" потрапив до українського читача лише 1991 року?
Звичайно, у творі показані і страшні випадки, коли людина втрачає себе, набуваючи образу звіра. Але на протилежність цьому Василь Барка наголошує, що правда, мораль і загальнолюдські ідеали живуть і житимуть, треба лише вірити і ніколи не піддаватися злу.