Доповідь про письменника Василя Барку

Василь Костянтинович Очерет (літературний псевдонім — Василь Барка) народився у селі Солониця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був продати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному училищі ("бурсі"), котре після революції було реорганізоване на "трудову школу". 1927 року він закінчив педагогічний технікум за спеціальністю учитель фізики і математики і виїхав на роботу до шахтарського селища Сьома Рота (нині м. Нижнє). 1928 року В. Барка виїхав з України на Північний Кавказ і вступив на українське відділення філологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту, який і закінчив 1931 року.

1930 року в Державному видавництві в Харкові вийшла перша збірка поезій "Шляхи", а 1932 — друга збірка "Цехи". Після згортання "українізації" Кубані В. Барка викладав зарубіжну літературу в Краснодарському педагогічному інституті, працював співробітником художнього музею. 1940 року в Москві захистив кандидатську дисертацію на тему: "Божественна комедія" Данте: (Політична теорія, гуманізм, риси стилю)". З початком війни вступив до "народного ополчення". У серпні 1942 року він був поранений і потрапив в оточення. Працював коректором у газеті "Кубань", а потім як "остарбайтер" був вивезений до Німеччини. Після закінчення війни потрапив до таборів "Ді-Пі", залишився в еміграції. З 1950 року мешкає у США: до 1970 р,— у Нью-Йорку, з 1970 — у містечку Ґлен Спей. Помер В. Барка 11 квітня 2003 р. у містечку Ліберті (США).

В. Барка є автором збірок поезій "Апостоли" (1946), "Білий світ" (1947), "Псалом голубиного поля" (1958), "Океан І" (1959), "Лірник" (1968), "Океан II" (1979), "Океан III" (1992), роману у віршах "Свідок для сонця шестикрилих" (1981), прозових романів "Рай" (1953) та "Жовтий князь" (1963), епічної поеми "Судний степ" (1992), драматичної поеми "Кавказ" (1993), збірок есеїв та ін. Переклав "Короля Ліра" Шекспіра, "Божественну комедію" Данте, "Апокаліпсис".

Для творчості В. Барки характерне поєднання широкої ерудиції та християнського духовно-містичного світосприйняття. У романі "Жовтий князь" автор виділяє три плани зображення. 1. Реалістичне змалювання трагедії родини Катранників і масової загибелі українських селян у 1932—1933 роках. 2. Психологічний: показ змін, які відбуваються в душі людини під впливом голоду. 3. Метафізичний або символічний план боротьби світлих християнських начал із темними (інфернальними) силами зла, яких у романі уособлюють образи "Жовтого князя" (Сатани) та його слуг — Сталіна, Отроходіна, Шікрятова та ін.