Людина — найзагадковіша у світі істота, яку Бог наділив душею і розумом. І в своїх діях вона керується саме цими чинниками, що роблять людину вищою за тваринний світ. Але людина — частка природи і цього тваринного світу, і може статися так, що звірячі інстинкти переважать її людське єство. І тоді це вже н$. людина, а ходяча істота, запрограмована на виконання певних дій, і її не турбує питання, для чого вона прийшла у цей світ і яку мету в житті переслідує.
Ще не знаючи такого письменника, як Василь Барка, і його творчості, я не думала, що мене так гостро хвилюватиме це питання — питання людського буття. Та прочитавши його роман "Жовтий князь", я зрозуміла, що не можна будувати майбутнього, не з'ясувавши причини свого приходу в цей світ. І справді, в найскладніших політичних і соціальних умовах постає перед людиною вічне і проблемне питання: для чого я живу?
"Жовтий князь" — це страшна картина голодомору 1932—1933 років в Україні. А найстрашніше полягає у штучному створенні цих подій. Хоча я вже чула про ці жахливі роки, але не можу і не хочу вірити, що у світі могли бути (і, на жаль, є) такі страшні люди-месники, люди-варвари, сам Сталін і його підручні. Керуючись власними бажаннями, вони прирекли мільйони невинних людей на загибель, вони згубили "цвіт" української нації.
Я вважаю (і знаю напевне), що людина створена для добра, створена власноруч творити добро, любити і поважати людей. Так написано в Біблії.
Саме таке добро уособлює родина Катранників у романі Василя Барки. Ця родина — образ людяності, щирої доброти і любові. Катранники своїми діями і словами тільки виправдовують мою життєву позицію і відповідають на вічне питання: для чого людина приходить у цей світ?
- "Жовтий князь" (повний текст)
- "Жовтий князь" (скорочено)
- "Жовтий князь" (реферати)
- Чому роман Василя Барки "Жовтий князь" потрапив до українського читача лише 1991 року?
Антиподом Катранників у романі виступає Отроходін — вірний комуніст, що без вагань виконує накази влади. Для цієї людини (я б навіть сказала істоти) не існує майбутнього, Отроходін живе тільки сьогоднішнім днем. Його розум затьмарюють звірячі інстинкти: де б чого загарбати і як би прислужитися владі.
Щодо мене, я б не хотіла стати такою бездуховною тварюкою, потворою. Хоча зараз я ще не можу однозначна відповісти на питання людського буття. Я тільки формуюсь як людина і особистість, я ще не знайшла свій шлях у житті. Та все ж таки можу впевнено сказати, що ніколи не завдам кому-небудь шкоди й болю.