Під час війни радянські люди потрапляли на Захід різними шляхами і з різних причин. Серед них багато було військовополонених, яких тримали в таборах смерті, остарбайтерів, яких примусово вивозили на роботу; втікачів з Радянського Союзу, яких режим переслідував за їхні погляди і переконання.
Після розгрому фашистської Німеччини і звільнення більшість цих людей із радістю поверталися додому. Але, ступивши на рідну землю, вони знову потрапляли за грати. Держава звинувачувала одних у тому, що вони потрапили у полон, а інших у тому, що дозволили вивезти себе і працювали на заводах, фабриках, на землі.
Коли перший потік репатріантів став меншати, по містах і селах Західної Європи поїхали емісари СРСР. Вони вишукували тих, хто не хотів повертатися, і відправляли додому силоміць.
Люди тікали, ховалися від енкаведистів, а жителі Західної Європи не розуміли, як це може бути, що хтось не хоче повертатися додому. Для них це могло значити одне; ця людина була злочинцем на батьківщині і боїться розплати. Цивілізована людина не могла повірити, що в СРСР можна ув'язнити за анекдот, пісню, зайве слово, а тим більше за те, що громадянин Радянського Союзу був за кордоном.
Колишні репресовані, ости, полонені ховалися під чужими іменами, не сміли признатися, хто вони і звідки, а західні демократичні уряди сприяли насильницькій репатріації біженців до Союзу, де вони потрапляли прямо до концтаборів.
Іван Багряний своїм памфлетом "Чому я не хочу повертатися до СРСР?" став на захист знедолених. Це полум'яна розповідь про страждання українських робітників, селян, інтелігенції в більшовицькому "раю"; про свій тернистий шлях і про колективізацію і розкуркулення мільйонів селян; про знищення тисяч людей тільки за те, що вони співчували "куркулям"; про штучний голодомор на Україні 1932—1933 pp.; про репресії проти української інтелігенції; про терор проти націй, які російський більшовизм хоче злити в один "радянський народ".
Він, Іван Багряний, не хоче повертатися до СРСР, до тюрми народів і націй, бо він є ворогом режиму. Він не повернеться туди доти, доки там панує більшовизм, і повернеться, коли "кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська".
Памфлет був передрукований кількома європейськими мовами і мав ефект бомби, що розірвалася під самим носом західноєвропейських демократів і лукавих європейських урядів. Кожен остівець тримав його в себе і показував як посвідчення особи.
Полум'яний твір Івана Багряного став документом, який розпочав розвінчання сталінського режиму, змінив ставлення західної громадськості до проблеми "переміщених осіб" і зберіг життя багатьом людям.