Ідейний зміст роману "Тигролови"

Головним героєм роману "Тигролови" є політичний в'язень, який втік із потяга, з етапу. В образі Григорія Многогрішного, нащадка давнього гетьманського козацького роду, І. Багряний показав національний характер (адже невипадково прізвище героя Многогрішний, таке саме, що й у відомого гетьмана Дем'яна Многогрішного, якого в 1668-1672 роках заслали до Іркутська). Герой міцний і духовно, і фізично, готовий боротися за людську сутність, а головне, за її збереження в будь-яких обставинах, він — ніби уособлення образу нескореної України.

Многогрішний — це людина, яка вже не може знайти спокою в цьому світі. Початок і кінець роману зображують рух. Утікши від переслідувачів, герой знаходить відносний спокій у глибинці Сибіру, але коли трапляється нагода помсти, і ця помста здійснена, Григорій знову зривається з місця. Мотив утечі є реалізацією руху в романі: на початку — це втеча з етапу, а наприкінці — за кордон, до Китаю. Іще під час першого слідства Многогрішний говорить майору Медвіну: "Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили, — тисячі нас, замучених, закатованих..." Помстившись за себе й за всіх, Григорій мусить прийняти лише одне — єдине правильне рішення: "...в Маньчжурію, в Китай, в Японію..."

Перші два розділи твору — "Дракон" і "Світ на колесах" — протиставлені. Потяг Багряного — знаменитий "дракон", що наївся людьми... Потяг — синонім демона-держави, "не з китайських казок і не з пагод Тибету — він знявся десь із громохкого центру країни "чудес", вилетів із чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами..." Залізний символ безжальної, нелюдської епохи. СРСР у творі постає як "тюрма народів", а Україна — ніби зірвана зі свого розташування земля, бо за багато кілометрів від неї, на Далекому Сході, живуть українці-вигнанці. Натомість у "Тихоокеанському експресі нумер один", у "світі на колесах" їдуть за маршрутом "Нєгорєлоє—Владівосток" по екзотику справжні моральні потвори, легко погойдуючись у м'яких купе.

Апофеоз безглуздя країни "чудес" бачимо, коли зустрічаються два потяги з політв'язнями: "Хтось з'їхав з глузду в цій країні. Один етап ішов на схід, другий на захід, а посередині — ще один етап, тільки без конвою". Тоді, під час першої подорожі до міста, Григорій по-справжньому гостро відчуває, що він той, кого переслідуватимуть усе життя.

Певною мірою, тема й місце дії роману зумовлені автобіографічно, бо сам Іван Лозов'ягін (справжнє ім'я Івана Багряного) після постанови особливої Наради при Колегії ДПУ УРСР 25 жовтня 1932 року: "...Лозов'ягіна — Багряного І. П. з-під варти звільнити, позбавивши права проживати на Україні протягом трьох років" — опинився на засланні — на Далекому Сході. Територія Уссурійської тайги, Зелений Клин — місце поселення українців-вигнанців. І. Багряний описує два типи полювання — полювання людей на тигрів і людей на людей. Розкішна природа Уссурійської тайги виступає антитезою сучасному суспільству.

Однією з основних проблем, заявлених у романі, є проблема — як лишитися людиною в нелюдських обставинах, автор порушує проблему збереження людяності попри всі цькування, знущання, моральні й фізичні. Псевдонім письменника — Багряний — є надзвичайно символічним для епохи, у яку жив автор. У "Тигроловах" І. Багряний показав незломлену, горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя й боротьби.

Уже через чотири роки після написання роману Юрій Шерех напише схвальний відгук про "Тигроловів" як про український пригодницький роман. Дійсно, у цьому романі є всі ознаки пригодницького роману — можна виділити чіткий поділ персонажів на дві категорії: позитивних та негативних, а також обов'язкову кінцеву перемогу доброго начала над злим. Проте для І. Багряного, окрім пригодницького сюжету, що є надзвичайно майстерно виконаним, багато важить ідеологічна спрямованість роману. Позитивні і негативні персонажі твору Багряного виступають носіями певних ідеологічних комплексів, і дуже важливою є наскрізна думка про те, що всупереч усім знущанням людина жива, Україна жива.