"Тигролови" Івана Багряного як український бестселер

Поневажуваний, а то й одверто переслідуваний характер української культури, обтяжений існуванням мовного бар'єру принаймні на східноукраїнських землях, спричинився до дефіциту творів, які б викликали жваву реакцію не тільки в колі літераторів, стали модними в буквальному значенні цього слова.

Одним із винятків із цього правила є "Тигролови" Івана Багряного. Роман написаний у Львові 1943 р., коли місто було островом української культури, який не знав утисків фашистського або комуністичного режиму. Висунутий на участь у літературному конкурсі, посів перше місце разом із романом Тодося Осьмачки "Старший боярин" і одразу ж отримав широку популярність. Багряний робив усе, щоб його роман з'явився в перекладах: англійською, голландською, німецькою. Загальний наклад "Тигроловів" іноземними мовами перевищив мільйон примірників, що дало змогу американським критикам зарахувати цей роман до категорії бестселерів. Нашим завданням буде проаналізувати даний текст і виокремити його чільні риси, які б дозволили виробити "матрицю" українського бестселеру.

Переживши юнацьку віру в національну революцію й чорне розчарування від грубого потоптання її ідеалів у тридцятих роках, Багряний шукав докази невмирущості свого народу, ґрунту для подальших надій на його світле майбутнє (повість-бо створювалася в період пожвавлення української культури під час фашистського правління, коли ще були живі надії на створення "нової України" в "новій Європі"). "Моделлю", "лабораторією" такого ґрунту були далекосхідні українці — люди, які зберегли національну гідність, традиції й загартувалися в двобої з природою, випаливши "пережитки цивілізації": манірність, розбещеність, лицемірство.

Задля того, щоби створити "нову Україну", слід створити "нового українця" — представника української еліти. Текст роману — це хроніка народження героя. Символіку й ритуали цього народження Багряний черпає з історії старої української еліти — козацтва. Напруженням останніх сил нащадок козацької шляхти Григорій Многогрішний тікає зі світу цивілізації (втеча з арештантського потяга), долає світ природи і, з ризиком для життя врятувавши дочку патріарха козацького роду Сірків, опиняється в їхньому середовищі. Його зустрічають, як прибульця на Січ: дають притулок, нагляд, захист, аж до гвинтівки з конем — він стає повноправним членом братства.

Далі йде ряд випробувань, коли новак має довести, що він є людиною вищого ґатунку: 1) стрільба, 2) орієнтація на місцевості, 3) нічний пошук води. Після успішного складання "вступних іспитів" новакові на загальних сходинах дають нове ім'я ("інженер") і відбувається святковий бенкет (вечеря). Осягаючи козацькі таємниці, майбутній герой проявляє надприродні здібності й уміння: отримує прихильність фортуни, перемагає зміїну отруту, переживає внутрішнє очищення (лазня), бере участь у містичних ритуалах (Різдво). Останній етап — це таємна розвідка (рейд на Хабаровськ), де на користь його обраності свідчать: одяг, загальна увага, зокрема й жінок, фізична й психологічна вищість та вершинне випробування (полювання на тигра).

Так автор відповідає на питання, яке прозвучало на початку роману: який Кирило Кожум'яка чи Юрій Переможець (тобто міфічний герой) зможе здолати дракона — вибороти право свого народу на майбутнє? Новонароджений герой готовий до бою з драконом і отримує перемогу, вбиваючи уособлення цієї імперської системи — інквізитора НКВС, майора Медвина.

Григорій Многогрішний є абсолютним центром оповіді. Основними персонажі стають тільки з огляду на безпосередні взаємини з ним: Сірки, тигр, Медвин. На рівні образів головний конфлікт твору проявляється в намаганні цивілізації підкорити первісну природу і знищити її дійсних мешканців (тубільців та українців). Новонароджений герой Многогрішний перемагає Медвина, а, одружившись із дочкою "короля нетрів", стає повноправним хазяїном тайги, й відтепер його втеча до Маньчжурії — не відступ, а початок визвольної боротьби за свою землю і народ.

Таким чином, чільні особливості цього тексту збігаються з особливостями останніх текстів — "кандидатів у бестселери", особливо "Елементалу" Василя Шкляра: ідеалізований образ сильної особистості, бійки й стрілянина, екзотизми, оптимістична й прозора ідеологія (обов'язковий хепі-енд), швидке розгортання сюжету, карколомна дія, кіносценарна структура, суміш соціальних, політичних і філософських елементів. Однак, на мою думку, саме звертання Багряного до глибинних прошарків українського менталітету є однією з основних особливостей впливу його текстів на читача.