Іван Якович Франко — неординарна особистість, людина великого таланту і надзвичайної працездатності. Геніальний поет і прозаїк, блискучий учений, гострий літературний критик, видатний громадсько-політичний діяч, історик, мовознавець, поліглот, видавець, народний педагог. Він — Каменяр, який боровся проти гніту і тиранії за нове, світле і прекрасне життя трудового народу. Про це свідчить друга збірка письменника — "З вершин і низин", яка стала важливим етапом на шляху розвитку української літератури. Вона — найвидатніше явище в українській поезії після "Кобзаря" Т. Шевченка. Справедливо про неї сказав П.Хропко: "Уже назва збірки "З вершин і низин" (1893) вказувала на контрастність її побудови, зосередженої навколо проблем буття людини і народу — від вершини духовності, національної ментальності до низин повсякденності".
Головний ліричний герой збірки — борець, революціонер, який прагне оновлення, йому відомі шляхи, якими слід іти, щоб досягти гуманістичного ідеалу. Тож не дивно, що одним із провідних мотивів збірки є мотив звеличення подвижництва і волелюбності, людей з новим мисленням, які готові в ім’я щастя народу
працювати й боротися, навіть якщо доведеться віддати життя. Так, у вірші "Каменярі" передано величну картину боротьби каменярів за кращу долю:
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров’ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець, і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
У збірці також знайшли відтворення реалістичні картини життя знедоленого народу. Особливо хвилюють і викликають співчуття герої циклу "Галицькі образки". Автор показує умови, в яких живуть селяни, переконливо стверджує, що безземелля призводить до злиднів, а ті в свою чергу стають причиною родинних трагедій і злочинів. Яскравою ілюстрацією є вірші "Гадки на межі" та "Гадки під мужицькою скибою".
У багатьох віршах збірки звучить мотив викриття тиранії й ницості, протесту проти гноблення народу та людини-трудівника. Особливо відчутно передається цей настрій у поезіях циклу "Оси", у віршах "Беркут", "Тюрмо народів, обручем сталевим..."
Але поет-патріот запевнений, що довго так тривати не може, настане час двобою зі злом, стануться у суспільстві кардинальні зміни, адже, як сказано у поезії "Гримить", уже "мільйони чекають щасливої зміни". А у веснянці "Viverememento" автор прямо говорить, що для того щоб знищити горе і несправедливість, слід боротися, бо "лиш боротись — значить жить".
У збірці "З вершин і низин" Франко постає як прихильник незалежності та суверенності України. Цикл "Україна" пронизаний патріотичним пафосом, упевненістю, що завзята боротьба "за волю, щастя і честь" увінчається успіхом.
У творчості практично кожного митця порушується питання про роль мистецтва в суспільному житті. Не оминає цієї теми й Франко. У поезіях "Колись в сонетах Данте і Петрарки", "Сікстинська мадонна" Франко намагається розгадати загадку вічної таємниці творчості. А у вірші "Котляревський" висловлює свою пошану зачинателю нової української літератури:
Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Збірка "З вершин і низин" утверджує безсмертя народу та його національних цінностей. У ній звучить заклик берегти духовність і пам’ятати про те, що наш народ гідний щасливого життя в незалежній державі. Тому основний лейтмотив збірки — це оптимістичне очікування оновлення світу, утвердження думки про вічність народу, його духовності, віра у всеперемагаючу силу науки та поступу.