Проблема любові і щастя людини у новелі В. Винниченка "Момент"

Прихід Володимира Винниченка в українську прозу був справді тріумфальним. Про це свідчать відомі відгуки І. Франка та М. Коцюбинського на його перші оповідання.. Тому не дивно, що ім’я новачка відразу стало поряд з іменами найвидатніших митців. Всього ж творча спадщина письменника налічує 14 романів, близько 100 оповідань, 14 п’єс і велику кількість статей. Одним із кращих його творів є новела "Момент", яку Євген Чикаленко назвав "прекрасним витвором" словесного мистецтва.

Головною проблемою, яку порушує В. Винниченко у творі, є проблема любові і щастя людини. Чи можемо ми стверджувати, що до Винниченка її не торкався ніхто? Звичайно, ні. Любов і щастя — це те, чого споконвіку прагне кожна людина. Але письменник не був би новатором, якби не розв’язав її по-новому.

Починається все звичайно: він і вона зустрілися. Щоправда, дещо при незвичайних обставинах: у повітці, де чекали моменту, коли можна буде перейти через кордон. Тим більшою несподіванкою для героя було зустріти тут вродливу панну у вишуканому вбранні. Юнак, як справжній джентльмен, намагається поводитися, дотримуючись правил етикету. Відомо, що така поведінка дещо заважає людям більше відкритися один перед одним, бо існує певний бар’єр, переступати через який правила ввічливості не рекомендують. Та поступово персонажі усвідомлюють, що в ситуації, у якій вони опинилися волею долі, це виглядає трішечки недоречно, тому стають більш природними, простішими, ближчими один до одного. І це дуже важливо, адже їм ще слід витримати таке складне випробування, як необхідність нелегально перейти через кордон, що цілком реально може закінчитися смертю.

Письменник своїх персонажів зображує в екстремальній ситуації — мить на межі життя і смерті. Поведінка панночки в такий небезпечний момент викликаєзахоплення юнака, тому він закохується в неї ще дужче. Гостроти почуттям додає той факт, що їх підстерігає смерть кожної миті.

А навколо буяє весна, у природі персонажі спостерігають здоровий і вічний процес "життя, кохання, народження". Природа у творі є уособленням натурального, справжнього порядку буття. У природи немає такого поняття, як вульгарність. Спалах почуттєвої любові у природі — мить, найвища точка буття, тоді як людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Тому зрозумілі слова Мусі: "Щастя — мить. Далі вже буденщина, вульгарність".

У творі йдеться про такий відрізок часу, який, переживши раз, пам’ятатимеш усе життя. В. Винниченко, розповідаючи про спалах любові в серцях героїв, увагу акцентує, на відміну від існуючої традиції опису любовних сцен, на зображенні почуттів і відчуттів, а зовнішні події стають лише тлом, на якому це кохання розквітає. По-новому зображує Винниченко і поведінку жінки у любовному тандемі: саме вона є ініціатором рішучого кроку — розриву. Пережитий момент любовного екстазу очищує героїв і збагачує їх новим духовним досвідом.

Перечитуючи новелу "Момент", можна згадати слова Франца Кафки: "Кожний, хто спроможний пізнати красу, ніколи не зістариться". Мабуть, це висловлювання стосується передусім героїв твору, бо їм вдалося повного мірою осягнути красу взаємного всеохоплюючого кохання, спогад про яке вони пронесуть через усе життя і який зігріватиме їхні душі, змушуватиме швидше битися серце і щастям та молодістю наповнюватиме зір.

Зигмунд Фройд після 40 років досліджень людського мислення, працюючи з тисячами людей, спостерігаючи тисячі стурбованих голів, дійшов висновку, що щастя є вигадкою. Людина не може бути щасливою. Найбільше, чого можна досягнути, — це зробити речі комфортнішими — і все. У кращому разі людина може трішки зменшити нещастя, але бути щасливою вона не може. Своєю новелою В. Винниченко полемізує із психологом, адже персонажі новели пережили момент не просто щастя, а блаженства, яке піднесло їх над земним і проклало місток у вічність.