Загальнолюдські цінності в повісті В. Дрозда "Ирій"

Духовний світ героя-підлітка у повісті сформований за моделями "пакульського" світобачення. Михайло Решето вихований у дусі народної моралі: любов до праці, повага до старших, захоплення рідним краєм. Мама, проста селянська жінка, яка працює з ранку до ночі, прищепила синові найкращі людські якості: людина багата духовно цінується вище, ніж матеріальні статки. Тому світобачення Михайла та тітки Дори, для якої матеріальне — на першому місці, різко контрастують. Символічне повернення додому Михайла стає уособленням духовного очищення.

Незважаючи на химерність та фантастику зображуваного в повісті, крізь обрані нереальні проступають прикмети сучасного письменникові світу, в якому живе і його герой.

Підліток Михайло Решето, який втратив на війні батька (мова про реальну Другу світову війну, на якій багато підлітків, таких як Михайло, втратили батьків), живе на материні нелегкі трудодні, які були формою оплати праці колгоспників у Радянському Союзі. А визначення "нелегкі" говорить само за себе: тут і натяк на експлуатацію селян, своєрідне радянське рабство, і несправедливість роботи за "палички".

Про себе герой говорить так: "Я, Михайло Решето, майбутній великий актор, будівничий, космонавт, поет, радіоконструктор, геолог, журналіст, — лише вузлики на неосяжним корені неосяжного, гінкого й крислатого дерева...". У переліку професій відчувається відгук радянської пропаганди: усі підлітки Радянського Союзу мріяли бути космонавтами, радіоконструкторами та геологами. Але прагнення отримати професію і досягти в ній успіху є цінністю вічною.

Усім єством своєї чистої душі підліток воює за людяність, за добро й красу, за те, що ми називаємо високими ідеалами, воює супроти міщанства, яке було також прикметою часу. Суспільство, однією з ознак якого був тотальний дефіцит, породило цілий суспільний прошарок тих, хто людську цінність вимірював кількістю килимів, золота та кришталевих ваз у квартирі. Михайло не належить до їх числа, адже золото, яке він мріє заробити, планує віддати на потреби людей. Проте його дядько, охоплений бажанням мати машину — ще одна заповітна мрія радянської людини, — вдався для досягнення своєї мети до комерції, яка мала задовольнити тодішню моду на шапки з нутрії. Через те і конфліктує хлопець з родичами, у яких зовсім інші уявлення про життя.

Прагнення вирватися з села в місто — також реалія Радянського Союзу. Попри заяву про швидке зближення міста і села, останнє залишалося місцем, позбавленим найменших ознак комфорту, і пропонувало своїм мешканцям лише важку фізичну працю без відпусток та вихідних. Ось і мріяла молодь про краще, легше життя у місті. Та й батьки цієї молоді також мріяли про кращу долю для дітей: мати Михайла не хоче, щоб син "крутив волам хвости". Ця фраза — ще одна прикмета радянських часів.

Можна навести ще багато прикладів сучасності у творі. Але всі вони об'єднуються негативним ставленням письменника до реалій сучасного йому життя, у якому зазвичай гинуть чисті души на зразок Михайла. Але у Михайла і Пакуль, повернення до якого час від часу очищує його душу, зберігаючи ті духовні цінності, які закладені в ньому батьками та природою.