Служіння Роксоляни народові України в історичній повісті О. Назарука "Роксоляна"

Історія нашої землі надзвичайно трагічна й водночас повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українства, здатність його знову й знову відроджуватися після нищівних ударів. Цікаво, що всупереч несприятливим обставинам фізичні й духовні сили народу поступово зростали, нагромаджувалися. І, можливо, говорить О. Назарук, на знак того, що в українському народі є достойні постаті, великі здібності, Бог сотворив Настю Лісовську, яка стала найвеличезнішою постаттю світової історії часів Османської імперії. У правдивості цієї думки можна переконатися, коли прочитаєш повість "Роксоляна".

"...Про велику українку, що сяяла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров’ю і перлами", за Словами автора Осипа Назарука, написана повість "Роксоляна".

У повісті є епізод, коли Роксоляна зустрічається з монахом Іваном, який затворив з Роксоляною про справу, близьку рідній (український) землі. Дівчина сумнівалася, що може чимось допомогти. Султан, якого вона покохала, був ворогом православного світу. Але Роксоляна вирішує, якщо Спаситель своє життя"во ім’я царствування добра" поклав на вівтар, то вона, Настя, дочка пароха при церкві св. Духа — теж зможе, віддати своє життя заради спасіння народу, припинення воєн, збереження православ’я! Монах сказав, що Мати Божа Воротарниця прощає всі гріхи, окрім одного гріха супротив мужа, а цей гріх прощає церква Божа "по словам Христовим".

Роксолана свою місію вбачала в тому, щоб допомогти кожному незалежно від національності. Її слуги усім роздавали милостиню. Українців відпускали на волю за її проханням, "а вони рідним словом подяку султанці складали і сльозами прощали, піднесеними руками благословляли". Мати при зустрічі з дочкою розповіла про свої митарства і про те, що радувало материне серце.

Двоє людей-євреїв, які погодилися організувати зустріч матері з дочкою, так відгукнулися про Роксолану: "Файна, дуже файна! Біла, золоте волосся, сині очі, подовжасте обличчя, малі руки, як у дитини, і добре серце має, бо як іде, то не минає бідних, навіть наших, жидівських, хоч ми інша віра... її карету письмами закидають... А її слуги письма збирають... Найменше письмо, навіть подерте розглядають... Із-під землі винного добувають, а невинному допоможуть".

Велику людяність Ель Хуррем продемонструвала, коли зустрілася з Сулейманом після приїзду матері. Слухав чоловік кохану дружину, радів за її добрі вчинки: "...о моя мила Хуррем,... довго будеш прикладом і взірцем всім дітям правовірним мослемів, як мають шанувати своїх батьків і матерів!"

Про видатну українку було знято документальний фільм із серії "У пошуках істини" з красномовною назвою "Роксолана — кривавий шлях до трону". Без ідеалізації та упереджень у ньому була показана історія української жінки. Дійсно, постать Роксолани викликає полярне ставлення. Але не може не викликати повагу її прагнення не забувати моральні цінності рідної землі та дбати про її народ. Не треба забувати, що на чужій землі жінці потрібно було вижити. Але вона зробила більше: змусила себе шанувати, поважати і собою захоплюватися.

Роксолана була могутньою султаншею східної країни і палкою патріоткою України. І їй вдавалося об’єднати обидві ролі.