Характеристика образів повісті М. Коцюбинського "Дорогою ціною"

У листі до М. Коцюбинського громадська діячка того часу Н. Кобринська писала: "В теперішніх часах, коли література переповнена словами, часто неприродною декламацією. Ваша Соломія — то джерело під час спеки...". Ось про таку надзвичайну героїню, про її кохання до Остапа, не менш яскраво змальованого героя, який викликав у героїні самовіддане, жертовне почуття, розповідає у творі письменник.

Остап є уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити навіть найвищу ціну — життя.

На початку повісті ми бачимо молодого парубка, який дуже любить свою землю.Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до його".

Волелюбний характер Остапа сформувався завдяки дідовим розповідям про козацьку вольницю. Життя в неволі змушувало його душу бунтувати проти наруги над людьми. Остап сам постраждав від свавілля: пан забрав в Остапа кохану жінку, віддавши її заміж за нелюба, знущався з його діда. Рішення тікати з рідної землі у хлопця виникло після погрози пана віддати його в рекрути, з живого шкуpy зідрати.

Рішення залишити рідне село було для героя дуже важким, адже залишав він найближчих людей — діда та кохану Соломію. Вони зустрінуться з Соломією після того, як та також вирушить у далеку путь на пошуки волі.

Остап розумів, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнення своєї мети ладен був пройти крізь пекло. Так і сталося: поранення після перепранії через Дунай, двобій з голодним вовком, взяття у полон турецькими жовньорами, смерть Соломії...

Він скоротав свій вік на самоті, переможений, але не скорений, маючи єдине бажання — "злучитися" зі своєю половиною, яка чекала його на дні Дунаю.

Таку дорогу ціну довелося сплатити Остапу за свободу.

Соломія також є уособленням образу непримиренного борця за волю, який за ради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. Це й стало тією ціною, яку вона віддала за мрію про свободу та особисте щастя.

Їй, можливо, набагато складніше, ніж Остапу: вона змушена не тільки кинути рідну землю, а й піти на гріх подружньої зради. Хоч ця жінка й не кохала свого чоловіка, але була порядною, віруючою. Проте мрія про особисте щастя і волю виявилася сильнішою.

На шляху до мети ця жінка показала себе справжнім бійцем: коли тягар у пошуках порятунку після поранення Остапа ліг на плечі Соломії, коли вона подолала розпач після полону коханого і розробила план його порятунку, коли платила за невдачу свого плану своїм життям.

Соломія вражає своїми рисами характеру. Це товариськість, відданість, відчайдушність, упевненість, жертовність.

Події твору, у яких головними діючими особами є Остап та Соломія, тривають декілька тижнів. Але у пролозі автор звертається до подій минулого, які свідчать про те, що боротьба селянства за волю в Україні не вщухала протягом століть. Це — справа багатьох поколінь. Недарма Остап постійно згадує свого діда.

Автор подає типові образи селян, доведених до відчаю і ладних віддати життя за ковток свободи. Остап та Соломія уособлюють те селянство, яке на початку XIX століття бунтувало проти поміщиків, тікало від них у пошуках кращої долі. Цей рух був дуже потужним, таким, що змусив царський уряд вживати рішучих заходів.

Отже, насправді повість охоплює історичний відрізок близько двох століть. Це звернення до минулого допомагає створити художній час і розкрити головний мотив твору — одвічне прагнення волі та справедливості волелюбного українського народу, що має почуття справедливості і рішучість у її здобутті.