Герасим Калитка — головний герой комедії "100 тисяч". Це сільський багатій широкої руки. Автор обрав ім’я героя невипадково: Калитка походить від калита. Так називався мішок для грошей, гаманець у старовину. Основа багатства цього селянина — земля — "шматочок кругленький" в двісті десятин. Але Калитка прагне більшого.
До землі він відчуває велику, ніжну любов. Але це почуття викривлене бажанії им мати землі без меж. Це любов власника, черствого хижака: "Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!" — розчулено проголошує Калитка. На жаль, причина розчуленості хижацька: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку...".
Калитка хоче всю землю навкруги скупити: "Ідеш день — чия земля? Калитчина; пдеш два — чия земля? Калитчина; пдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає...".
Єдине почуття, яке володіє героєм, стає його всепоглинаючою пристрастю — жадоба збагачення. Вона заповнює його думки вдень, він навіть уві сні марить про поповнення свого багатства. Усі вчинки Герасима зумовлені тією всепоглинаючою пристрастю.
Калитка сам ніколи не доспить і не погуляє, але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять. Побачивши, що наймит узяв окраєць хліба, йдучи в неділю на роботу, Калитка дорікає йому: "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад".
- "Сто тисяч" (повний текст)
- "Сто тисяч" (скорочено)
- "Сто тисяч" (аналіз)
- Що переважає в характері Калитки: ощадливість чи скнарість? (та інші запитання)
Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу. Сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею.
Найстрашніше те, що й родинні почуття в Герасима Калитки зіпсовані власницькими інтересами. З дружиною сам на сам поводиться грубо, а на людях — добре, використовує її як дармову робітницю, б’є, шкодує коней, а не дружину, яка хоче поїхати на конях до церкви.
Не хоче, щоб син мав освіту, навіть в його одруженні шукає лише наживи. Коли Герасим погоджується одружити сина з наймичкою, то, як з’ясувалося, робить це він для того, "щоб вона старалася на роботі". Віддавши дочку заміж, Герасим відмовився сплатити зятеві обіцяний посаг — п’ять тисяч карбованців. І хоч під час бійки через свою нечесність Герасим був битий та втратив два зуби, він, проте, вважає, що виграв, бо п’ять тисяч карбованців залишилося в нього — не дав-таки зятеві.
Калитка дуже практичний чоловік. Його не зацікавлює прагнення Бонавентури-Копача знайти скарб. Герасима більше приваблює прибирання до своїх рук маєтків збіднілих дворян, хоч це й пов’язано з конкуренцією між іншими "хазяйственними мужиками" — Жолудем, Пузирем. Калитка докладає всіх зусиль, щоб взяти гору над ними. Саме тому він і вирішує вигідно придбати фальшивих сто тисяч. Але засліплений жадобою багатства, Калитка пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з чистим папером. Доведений до відчаю герой кидається вішатись, а коли його рятують, заявляє: "Нащо ви мене знялизвірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже, драматург попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють мораль.