Дарунок долі (за твором Івана Липи "Близнята")

В усі часи в усіх країнах будь-яка мати прагне для своєї дитини кращої долі, набагато щасливішої, ніж у неї самої. Так, ненька у творі Івана Липи "Близнята" у своїх колискових піснях, звертаючись до своїх діточок, дарує їм любов свого щирого серця, мріє про їхнє безхмарне майбутнє. Бідна жінка побажала своїм близнятам бути щасливими, щоб не знали бідності, нужденного життя. А трохи пізніше додала, щоб дбали не тільки про себе, а й про всіх знедолених.

Одному з синів доля дала "розуміння людських пристрастей і подарувала йому три яблучка: одне скляне, друге золоте, а третє цілком звичайне, таке, як ще в раю росло". Другому " вклала в душу глибоку допитливість і подарувала йому маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом, засіяним зорями". Щедрою була доля до них.

Як же розпорядилися діти цими чарівними подарунками? Один збудував палату, де люди могли звільнитися від сумнівів, сміятися та веселитися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але невдовзі завойовники спалили чудернацьку палату, порозкидали чарівні яблука, помер з горя і їх володар. Другий же брат мандрував світом, вивчаючи його, шукаючи відповіді на питання, як цей світ улаштований, для чого живуть люди. Уже зовсім стареньким і сивим повернувся він до рідної землі, а вона виявилася переповненою чужинцями. Однак "мудрий брат знав, що все змінюється і після сліз повинен бути сміх, після суму — радощі, після бідності — багатство, після нещастя — щастя, після зими — весна, після рабства — воля. Вирішив, що все зробить для того, щоб повернути волю своєму народові, й чекав слушного часу".

І диво сталося, бо враз "сліпі стали зрячими, глухі стали чути, німі заговорили, погані стали вродливими, бідні — багатими, нещасні — щасливими, а дурні — розумними", тому що сила добра непереможна, а подвиги, здійснені в ім’я народу, вічно живуть у його пам’яті.

Твір вчить нас, що, тільки творячи добро, людина сама може бути щасливою, а головне наше призначення — залишити після себе добрий слід на нашій рідній землі.

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

В’ється стежка, в’юниться

Серед жита й пшениці.

Жайворонки зависли

В голубій висоті.

У безмежному полі,

У зернистому морі

Дві зустрілися долі,

Молоді-молоді.

Віктор Геращенко

На руці твоїй є алфавіт —

Доля кожної людини.

Прочитати можеш заповіт,

Треба тільки знань краплини...

Позбирати ніжно із листка,

Запустивши трішки світла...

Перейди в цю мить рубіж містка,

Щоб душа твоя розквітла!

Оксана Білова

ЦИТАТИ З ТЕКСТУ

"Доля вклала в душу одного хлопчика розуміння людських пристрастей і подарувала йому три яблучка: одне скляне, друге золоте, а третє цілком звичайне, таке, як ще в раю росло".

"Другому синові доля вклала в душу глибоку допитливість і подарувала йому маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом, засіяним зорями".

"Є млинок, який треба лиш покрутити, то зараз же буде те, чого тобі бракує: бідному — багатство, дурному — розум, нещасному — щастя, поганому — врода, слабому — здоров’я, сліпому — зір, глухому — слух, німому — мова. А ще є така шабля, як візьмеш її в руки, то вже нікого і нічого не будеш боятися. Хто знайде ті речі, той визволиться з неволі й врятує весь народ".

"Однак мудрий брат знав, що все змінюється і після сліз повинен бути сміх, після суму — радощі, після бідності — багатство, після нещастя — щастя, після зими — весна, після рабства — воля. Вирішив, що все зробить для того, щоб повернути волю своєму народові, й чекав слушного часу".

"Поставив мудрий брат чарівний млинок на найвищому шпилі й дивиться: вітер дме, млинок крутить. Нараз усе змінилося: сліпі стали зрячими, глухі стали чути, німі заговорили, погані стали вродливими, бідні — багатими, нещасні — щасливими, а дурні — розумними. Усі підвели голови й побачили, що в країні панують чужинці, користуючись їхніми багатствами, вольностями і ними самими".

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Твір І. Липи "Близнята" унікальний тим, що в ньому є ще одна казка — її розповів онукові мудрий дід.

Цей композиційний прийом — "два в одному" — не лише посилює емоційне сприйняття твору, а й дає зрозуміти, що на шляху боротьби за долю рідного краю — численні й складні перешкоди, здолати які далеко не кожному під силу.