Україно! Ненька наша рідна, стільки про тебе писано-переписано, у стількох думах і піснях тебе оспівано, стільки живописних полотен про тебе написано. А ти знову і знову дивуєш своєю красою, своєю таїною. І кожне нове покоління зізнається тобі у вічній любові. А ти, Україно, як дбайлива ненька, зігріваєш теплом великої любові своїх синів і доньок, пам'ятаєш і бережеш кожне слово, мовлене до тебе, — як ту Шевченкову сповідь перед самим Господом:
Я так її, я так люблю,
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
І Шевченків палкий заповіт — заклик до всіх українців:
Свою Україну любіть,
Любіть її. Во время люте
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Материнський образ України постає дітям з любові, виступає із сивої давнини, із небесної блакиті, із золотої вранішньої зорі, із цвітіння вишневих садків, із калинової зажури. Кожен із поетів підібрав свої, найпотаємніші слова для неньки-Українй. Для Лесі Українки Україна — це Мати, яку не вибирають, як і долю, це пісня, яка вічна на цій землі:
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
Із сонцем порівнює Україну поет Володимир Сосюра:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Заклик любити неньку-Україну не новий, скоріше — старий як світ. Тут треба звернути увагу на час і обставини написання, особистий настрій і почуття поета. Адже безсмертними поетичні рядки стають тоді, коли вони народжені серцем поета. Серцем В. Сосюри народжені і барвисті епітети: "вишнева Україна", "сад рясний", "мова солов'їна".
Україно, рідна ненька, хочу долучити і своє слово до багатоголосого освідчення у коханні до тебе. Слово моє скромне, але щире і захопливе. Бо не любити тебе неможливо, як неможливо не захоплюватися твоєю славою, твоєю історією, твоїм мистецтвом і твоїми людьми. Стою осінньої днини на Володимирських пагорбах і споглядаю Дніпро та красу навколишню у багряно-золотих барвах осені. І дух захоплює від твоєї краси та величі. А в душі співають слова Сосюри, зливаючись воєдино з ритмом власного серця:
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів Солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі...