Музичність поетичних образів Павла Тичини

Однією з головних особливостей чудової поезії II. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли читаєш його твори, здається, що музика супроводжує кожен рядок поезій, а потім ще довго живе в душі, хвилює і радує. Про те, як поет був закоханий у музичні теми, як володів майстерністю перекладати красу людей, велич часу, красномовно свідчать його твори: поема — симфонія "Сковорода", фуга "Шуми, епоха наша!", реквієм "Похорон друга", "Дума про трьох Вітрів", "Пісня про гармонію", пісня-ноктюрн "Ви знаєте, як липа шелестить", вірші збірки "Сонячні кларнети", "Музичний ранок в консерваторії", кантата "Марії Заньковецькій".

Яскравим прикладом поєднання слова і музики є його поезія "Сонячні кларнети".

Збірка "Сонячні кларнети" в 1918 році стала етапною подією в українській літературі. Л. Новиченко назвав її "одним із наймузикальніших творінь у світовій поезії".

Світ "Сонячних кларнетів" сповнений дзвінких і пастельних барв та звуків. Світлові і звукові барви творять світлову музику сонячних кларнетів, які, за визначенням одного із дослідників П. Тичини А. Ніковського, нагадують "щось подібне до довгих блискучих трембіт в руках янголів... Кларнети — це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння".

Серед цих віршів особливе місце посідає "Арфами, арфами...", як виняткове явище в художній літературі. Цей вірш полонить музичністю, майстерним перекладом ліричного змісту на мову музики. Тичинова арфа нібито сповнює ніжністю, мелодійністю, рядки потихесеньку зачаровують. Вона звучить протягом усього твору і м'яко омузичує всі слова. Навіть слова "сміх", "плач", "думи", "засмучена" сприймаються як уявні мелодії, що визначають зміст задумливого поетичного твору.

У ньому також чутно мажорне звучання, різноманітне за кольоровими відтінками: "арфами золотими", "квітами — перлами", "ніжнотонними думами", "плач... перламутровий", "поточки, як дзвіночки" та інше.

Вражаюча сила гармонії вірша "Арфами, арфами..." полягає у поєднанні слова і звукових образів, у чіткому ритмі, у композиційному ладі. Цьому підпорядковане й симетричне розміщення рядків, початок кожного куплета з паузою, позначено тире, а саме: "Арфами, арфами", "Думами, думами", "Стану я, гляну я", "Любая, милая". Такі словосполучення нагадують головну тему, фіксують душевні порухи ліричного героя.

Арфами, арфами —

Золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна,

Запашна,

Квітами — перлами

Закосичена.

Своєрідність стилю П. Тичини виявляється не тільки в замилуванні природою весни, а й у глибоких роздумах, які вводять нас у чарівну весняну музику:

Думами,думами —

Наче море кораблями,

переповнилась блакить

Ніжнотонними...

Чарівна музика твору "Арфами, арфами" така ж сонячна, життєрадісна, сповнена тими ж глибокими настроями, якими відзначається вся поезія Павла Григоровича Тичини.