Де знаходять митці барви, щоб змалювати поетичний образ землі?.. Справді, адже описувати природу брався кожен художник, композитор, письменник!.. І всі вони знаходили щось особливе, надзвичайне. Так і Павло Тичина не зміг залишити поза увагою чудові картини рідної природи. Поет був музично обдарованою людиною, він тонко відчував різні звуки в природі й умів відтворити їх у своїх віршах. Коли вслухаєшся в звучання поезії "Хор лісових дзвіночків", вчувається дзвінка мелодія:
Ми дзвіночки,
лісові дзвіночки,
славим день.
Ми співаєм,
дзвоном зустрічаєм:
день!
День!
А поетична картина дощу, яку змальовує автор! Його дощ зовсім не схожий на звичайну літню зливу!
Війнув, дихнув, сипнув пшона —
І заскакали горобці!..
У наступному вірші Павла Тичини світанок постає у вигляді зайчика, який пробуджує землю і сповіщає про ранок:
Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
У вірші "Де тополя росте" автор не просто захоплюється житнім полем, а передає читачеві всю безмежність свого щастя, адже навколо:
Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить, п'янить...
Поезія П. Тичини пройнята всепереможною радістю, яка надає людині сил та оптимізму.