Україна як заручниця в імперській "тюрмі народів" ("Кавказ" Т. Шевченка)

Україна як заручниця в імперській "тюрмі народів"

("Кавказ" Т. Шевченка)

Поема "Кавказ" є одним із кращих зразків політичної сатири на царизм колишньої Росії. Поема була прямим закликом до боротьби всіх поневолених народів, в тому числі й України, яка на той час входила до складу Російської імперії.

Основна тема твору — висловлення палкого протесту проти кріпосницько-самодержавної системі і загарбницько-колоніальної війни на Кавказі, заклик до поневолених народів боротися проти царизму.

Змальовуючи загальний фон поданої нам картини, поет нагадує, що внаслідок тривалої багатолітньої війни Кавказ являє собою гори, "засіяні горем, кровію политі".

І далі Шевченко подає сумну картину жертв війни:

Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові! Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов'їх.

Показавши криваві наслідки війни, Шевченко вказує і на її винуватців, сатирично "прославляючи"

Слава! Слава!

І нашим батюшка-царям

Слава!

"Хорти, і гончі, і псарі" — це сатиричні назви всієї тієї зграї генералів і чиновників, які були на службі у царя і які допомагали влаштовувати криваві війни.

Далі Шевченко показує загарбницько-колоніальний характер війни на Кавказі:

Нам тільки сакля очі коле:

Чого вона стоїть у вас,

Не нами дана; чом ми вам

Чурек же ваш, та вам не кинем,

Як тій собаці! Чом ви нам

Платить за сонце не повинні!

Такими були справжні інтереси царизму на Кавказі.

Але свої загарбницькі наміри царизм намагається приховати гаслами освіти, добра, справедливості, які він нібито ніс на Кавказ.

Цю маску поет зриває з величезною художньою силою.

Тюрми, каторга, злидні, криваве грабіжництво, здирання шкури з "брата", тобто з трудящих, продавання і програвання в карти кріпаків, тяжке гноблення народів, унаслідок чого "од молдованина до фіна на всіх язиках все мовчить", переслідування революційної думки, яка йшла з Заходу, — така справжня суть "культури" і "справедливості" кріпосницько-самодержавної системи.

Далі Шевченко говорить, що для того, щоб загарбати у трудящих Кавказу "чурек", і "саклю", і "сині гори останнії" і примусити навіть "платить за сонце", царизм ніс на Кавказ і те знаряддя, яке могло забезпечити це грабування: і тюрми, кайдани і "кнути узлуваті".

Шевченко яскраво показує, що гноблення царизмом трудящих його загарбницько-колоніальна політика освячується релігією:

Ви ще темні!

Святим хрестом не просвіщенні,

У нас навчіться!.. В нас дери,

Дери та дай,

І просто в рай,

Хоч і рідню всю забери.

Поет показує, що церква своїм авторитетом покриває всі криваві діла самодержавства:

У нас

Святую біблію читає

Святий чернець і научає,

Що нар якийсь-то свині пас

Та дружню жінку взяв до себе,

А друга вбив. Тепер на небі!

От бачите, які у нас

Сидять на небі!

Крім того, Шевченко показує, що релігія є ворогом активної боротьби трудящих за волю, бо вона радить

...тільки плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кривавим потом і сльозами.

Основним художнім засобом, який вживає Шевченко у викритті лицемірства царизму і релігії, є сарказм:

На те письменні ми,

Читаєм Божії глаголи!..

І од глибокої тюрми

Та до високого престола —

Усі ми в золоті і голі.

Характерним художнім засобом поеми "Кавказ" є також одверте гнівне викриття Шевченко лицемірства і кривавої гнобительської політики царизму і церкви:

По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті!

Зображуючи Кавказ, Шевченко використовує революційний міф про непокірного борця Прометея проти самодержця — бога Зевса. Місце перебування покараного Прометея міф пов'язує саме з Кавказькими горами. Тому природним було використання цього міфу в поемі, присвяченій боротьбі кавказьких народів проти царизму. Образ Прометея в поемі перетворюється в символ мужніх оборонців волі Кавказу, які борються з "двоголовим орлом" — царизмом. У образі Прометея Шевченко підкреслює мотив незламності і непереможності борця за свободу, кажучи, що серце покараного велетня "знову оживає і сміється знову".

Цей революційний оптимізм має величезне значення для розуміння всієї поеми: змальовуючи образ Прометея, Шевченко висловлює віру в перемогу трудящих над гнобителями.

Отже, у своїй поемі Шевченко яскраво показав, що війну проти кавказьких народів вів не російський народ, а царизм у своїх експлуататорських цілях, і ця війна, як і царизм в цілому, були глибоко ворожими всім народам тодішньої Росії.