Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць — герой оповідання Івана Франка.
У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: "Абабагаламага". Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював.
Провчившись рік у школі, дитина так більше нічому і не навчилась. Коли тато Гриця запитав у вчителя про успіхи сина, то почув таку відповідь: "Професор просто сказав йому, що Гриць "туман вісімнадцятий".
У чому ж справа? Невже хлопчик за рік не зміг нічого вивчити, крім цієї фрази, яку змогли повторити навіть гуси: "Аж нарешті білий гусак здобувся на слово.
— А баба галамага! — скрикнув він своїм дзвінким металічним голосом, випростувавшися, піднісши високо голову і тріпочучи крилами.
Хто ж цьому винний? Адже таких "туманів вісімнадцятих" між тогочасними школярами була більшість. Мені здається, що дітей просто не так вчили і не тому вчили. Мабуть, саме це і мав на увазі Іван Франко, створюючи це оповідання. Правильніше буде сказати, що то була "не наука, а мука".