Викривальний пафос пісні Г. Сковороди
"Всякому місту — звичай і права"
Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Г. Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців. Сковорода цікавий не лише як філософ, але як педагог, практик, теоретик, просто людина. Так, у вірші "Всякому місту — звичай і права" письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність:
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на людський манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність "для чинів".
Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати "тепле місце".
Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.
Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи:
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
- "Всякому місту — звичай і права..." (повний текст)
- "Всякому місту — звичай і права..." (скорочено)
- "Всякому місту — звичай і права..." (аналіз)
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк...
Не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому; він збагачувався на хабарях.
Отже, Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст.
Ця пісня є вершиною сковородинівської поезії, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.
Викриваючи експлуататорів, показуючи їх жорстокість, паразитизм, неуцтво, брутальність, лицемірство, письменник приходить до висновку, що сучасне йому суспільство — це жахливий світ виснажливої праці трудового люду і паразитизму експлуататорів.