Олег Чорногуз у передмові до книги "Веселі поради" попереджає читачів, що його поради засновані не тільки на тому, що відомо всім, а й на власному досвіді. Читач не знайде порад щодо домогосподарських справ, тих, які стосуються побутових проблем. Натомість він отримає багато цікавого і корисного для побудови стосунків між людьми. Поради мають "камуфляж" — маскувальне фарбування.
Уявіть собі приблизно таку розмову:
—Що потрібно зробити суспільству для того, щоб професія сатирика втратила актуальність? — спитає хтось.
—Позбавитися всіх своїх недоліків, — дасть, відповідь кожен.
—Так просто? — не заспокоїться хтось. — Тоді чому недоліки досі існують?
—Мабуть, тому, що позбутися їх повинен кожен. Тільки тоді суспільство буде Ідеальним: воно ж складається з окремих людей.
О.Чорногуз у своїх "Веселих порадах" намагається допомогти цих недоліків позбавитися. Але він не моралізаторствує: його шлях більш дієвий і цікавіший. Прикладом може бути його фейлетон "Як поводитися в кіно".
"Діти люблять гумор і сатиру, і показувати їм потрібно антиподів, щоб вони самі такими не були", — сказав колись сатирик Євген Дудар. Дійсно так, у гумористичних та сатиричних творах ми бачимо тільки антиподів нормальної, порядноїлюдини. Ось чому їх читання потребує певної духовної підготовки, міцного морального стрижня.
У творі "Як поводитися в кіно" ми побачимо антипод глядача.
Тема твору — "поради навпаки", "шкідливі поради" для тих, хто дивиться фільм у кінотеатрі.
Автор вдається до оригінального прийому, коли радить читачам поводитись у громадських місцях так, як насправді діяти не треба. Саме цей гумористичний прийом не лише викликає сміх, а змушує оцінити власну поведінку очами стороннього глядача: "Роздягнувшись і добре вмостившись, лізьте до кишені. Своєї. Якщо ви жінка — то до сумочки. Діставайте бутерброд (хліб із сиром чи ковбасою) і їжте. Добре до ковбаси з хлібом іде часник. Отож не забудьте прихопити з собою один-два зубчики. Коли ви не взяли бутерброд, то жуйте кекс, облизуйте ескімо або лузайте насіння. Соняшникове, підсмажене на олії".
Далі письменник продовжує радити зробити увесь перелік справ, які в кінозалі під час перегляду заважають іншим: голосно читати титри, назву фільму і студії, що його випустила, коментувати події, які відбуваються на екрані. Тих, хто заважає це робити, сатирик називає "невихованими".
Автор зауважує, що не слід хизуватися своєю обізнаністю, бо вона за певних обставин може бути недоречною. Адже високий рівень знань не є виправданням невихованості й відсутності елементарної культури. І реакція залу є тому підтвердженням.
Як бачимо, порада письменника така: спробуй подивитися на себе очима сторонньої людини, тоді твої недоліки ти побачиш сам. А від усвідомлення своєї недосконалості до бажання її виправити у кожної дійсно вихованої людини має бути невеличка відстань.