Хочеться зразу сказати, що батьки — це ті люди, яким я завдячую своїм життям. Батьки знаходяться поруч усе життя, вони переживають зі мною усі мої негаразди, вони годують і одягають мене, вони завжди ладні прийти мені на допомогу. І тому батьків треба любити і шанувати, незважаючи на те, хто вони— освічені інтелігенти чи прості селяни. Найголовніше те, що вони мої батьки.
Вірш "Пішачок" гостро засуджує "вченого" сина, якому соромно йти поруч зі своєю матір'ю лише тому, що вона проста селянка...
Читати приклад твору →
Мене неприємно вразила ситуація у вірші "Пішачок" Д. Павличка: син відцурався своєї рідної матері бо вона проста селянська жінка. А він працює в міністерстві. Мати ж іде няньчити чуже немовля. Цей "панич" робить вигляд, що не знає її. А мати:
...заворожена сином, щаслива.
Син ще "пішачок", у нього немає державного автомобіля, але автор радий цьому, бо інакше:
... мати по вулиці несла б свій мішок,
А він проїжджав би десь поблизу, десь біля.....
Читати приклад твору →
Кожний із нас завдячує своїм народженням батькам, особливо матері. Саме мати не тільки дає початок новому життю, а й є найближчою людиною своїй дитині протягом всього життя. Сумно спостерігати, коли рідна дитина зневажає матір. Подібну ситуацію зображує Дмитро Павличко у вірші "Пішачок". У цій поезії автор порівнює матір з Правдою. Чому? Бо у неї:
Руки спрацьовані, чорні, як та смола,
Потріскані, наче підгорілі коржики.
Син зовсім інший:
... як чорний, нікельований лімузин...
Читати приклад твору →