Людина на роздоріжжі революції: "Мати" Г. Косинки і "Я (романтика)" Миколи Хвильового
Так споконвіку було:
Одні упирались з ганчіркою в руці,
другі тягнулись до стяга зорі
і йшли за хвостами комет,
горіх розкусивши буття...
Так споконвіку було:
Одні упирались з ганчіркою в руці,
другі тягнулись до стяга зорі
і йшли за хвостами комет,
горіх розкусивши буття...
Вдумливий психолог, реаліст-діалектик,
людина, що раз і назавжди віддала своє перо
боротьбі за утвердження на рідній землі засад
вселюдського гуманізму, письменник по праву
може вважатися одним з найталановитіших
фундаторів молодої літератури України.
В. П. Моренець, Ю. Г. Фалько
Григорій Косинка (справжнє прізвище — Григорій Стрілець) — найвидатніший новеліст 20-х років. Його новелістичні дебюти в 1920-1922 pp. привертали увагу як письменників, так і літературознавців...
"Мати" — це слово, яке змушує кожного згадати світлий образ найріднішої людини й відчути ту зажуреність і смуток, які приходять, коли згадуємо дитинство. Мотив материнської любові є одним із провідних в українській літературі: оповідання "Мати"
М. Хвильового, твір із такою самою назвою О. Довженка, численні образи матері у багатьох повістях та романах інших вітчизняних письменників...
Визначаючи своє літературне кредо та відповідаючи на гострі випади критиків, Г. Косинка писав: "Я вважаю, що письменник повинен правдиво відображати дійсність, історію наших часів" .Жахливі сторінки вітчизняної історії, криваві, люті часи громадянської війни, безперечно, вражають читацьку уяву, коли читаєш новелу " Мати ". Не менш емоційним є відтворення почуттів головного героя, який зустрічається віч-на-віч зі смертю і, що найсумніше, втрачає свою матір...
Читати приклад твору →