Проблема реалізації мистецького хисту людини у житті у вірші І. Малковича "Музика, що пішла"

У творчості І. Малковича постійно вирішуються філософські проблеми: життєвий вибір, життєве призначення, творче покликання... Питання складні, але колись вони все одно постануть перед кожним. Іван Малкович вирішенню цих питань присвятив поезію "Музика, що пішла" та баладу "З янголом на плечі".

Поговоримо про вірш "Музика, що пішла".

Вірш "Музика, що пішла", як і твір "Свічечка букви "ї"", присвячений проблемі життєвого покликання людини. У ньому розкривається проблема реалізації мистецького хисту людини у житті.

Музика дуже близька авторові, тому що він сам — скрипаль. Він знає, що звучання музики залежить від інструмента та натхнення виконавця.

Темою вірша є опис шляху ліричного героя у пошуках своєї музики, музи, натхнення. Поет називає музику "босою", подаючи таким чином її узагальнений образ, образ музи-натхненниці. Так слово "музика" наближається до поняття "лірична стихія творчості". Образ ночі символізує невідомість на шляху митця: "піду блукати по світах". Риторичні звертання, питальні речення підкреслюють відповідальність митця за своє творче покликання: "як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?". Вони надають віршеві експресивності.

Важкість шляху пошуку мистецького призначення підкреслюють художні особливості поезії. Поет використовує метафори: "вона (музика) плелася в коси", "скрипка відвернулась пріч, сивина спадає з пліч", "вітер завиває". Вони підкреслюють і єдність музики і музиканта, і страждання на шляху митця, і перешкоди, які утруднюють пошук. Повтори ("...в таку непевну, звабну ніч") також створюють образ важкого шляху. Епітети ("музика боса", "непевна звабна ніч", "розхристані сліди") створюють яскраві образи, а прийом умовчання натякає на небезпеки і труднощі, які там, у темряві, чекають на мандрівника. Риторичні запитання:

"Чом, скрипко, відвернулась пріч?", "Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч?" надають оповіді драматизму.

Поезія написана ямбом, з перехресним римуванням, що надає віршеві динамізму, увиразнюючи мотив шляху.

Ідеєю вірша є оспівування єдності людини і музики, одвічного прагнення досконалості, властивої митцям. Призначення митця — бути вічним мандрівником, шукачем незримої ліричної сутності.